ВОДОХРЕЩА ЙДЕ ДО НАС

 

Напередодні свята українці традиційно зустрічають другий Святвечір. Протягом 18 січня віруючі тримають пост і нічого не їдять. Сідати за вечерю можна тільки після появи першої зірки на небосхилі. До столу подають пісні страви – рибу, вареники з капустою, кутю, узвар тощо.

Вода на Водохреща вважається цілющою, вона символізує початок життя і очищення. Віруючі зберігають удома саме йорданську воду, адже вірять, що вона є цілющою протягом усього року. Йорданську воду зберігають за образами і бережуть на випадок хвороби. Вражає той факт, що вода, освячена в свято Йордану, зберігається, ніби свіжа, протягом року. Віруючі впевнені, що справа в святості, а скептики кажуть, що на це впливає срібло хрестів, які занурюють у воду.

Вранці 19 січня у церквах проходять святкові богослужіння. Після них народ іде до водойми, несучи дерев’яний хрест і хоругви попереду процесії.

Підійшовши до ополонки, весь натовп зупиняється і стає навколо ополонки. Священик занурює хрест в ополонку під спів церковного хору. Коли вода освячена, віряни набирають її з ополонки в заздалегідь підготовлену посудину. Раніше народ, який приїжджав кіньми, набирав воду ще й у відра, щоб поїти коней. Сміливці ще й пірнають в священну ополонку, втім, цю традицію підтримують далеко не всі.

На Водохреща також колядники приходять до кожної оселі з поздоровленнями і щедрівками. За таке вітання господар обдаровував, бувало,  щедрівників грошима на церкву. «Що ми говорили, щоб так воно і сталося – і вам, і нам, і сему щасливому двору, і всьому світу посполу. Нехай у вас святиться, веселиться, святая Йорданска водиця, як зараз, і в рік, і від року в рік, і на все життя. Дай, Боже! »

Наступного дня – 20 січня – відбувалися “посвятки” – тобто люди переходили до звичайного трудового ритму, і відзначали свято Іоанна Хрестителя. Тваринам роздавали ритуальні продукти з покуті і планувалася робота по господарству. Господині діставали свої лагодження (полотно, нитки тощо),  які перед Різдвом ховалися подалі від гріха. З посвяток уже знімалися табу на відвідування корчми, які діяли в Свята («тому що вода не посвячена»). Також жінкам вже дозволялося ходити по воду, чого вони не могли робити в свята.