ГОЛОДОМОР 1932-33. ПАМ'ЯТАЄМО

ГОЛОДОМОР

ЗАБУТТЮ НЕ ПІДЛЯГАЄ

 

Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. Головне у діяльності бібліотек громади по відзначенню чергової річниці Голодомору і вшануванню пам’яті його жертв – донести правду сучасникам про цю трагедію.

Сьогодні в «Публічній бібліотеці ім. Л.Новиченка» була проведена година-реквієм «Забуттю не підлягає» для суб’єктів пробації та представника Роменського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр Пробації» провідного інспектора – Людмили Лаврик.

90-ті роковини ГОЛОДОМОРУ

ГОЛОДОМОР НА ЛИПОВОДОЛИНЩИНІ. СПОГАДИ

 

СКОРОХОД НІНА ІВАНІВНА, 1928 року народження, мешканка смт Липова Долина

Я 1932 року майже не пам’ятаю, якось в пам’яті не відклалося. А от 1933 рік пам’ятаю набагато краще. Було тоді страшне горе. Бувало, ідеш по вулиці, то тут, то там лежать пухлі, голодні, ще живі люди. Вони просять їсти, а ти їм нічим не можеш помогти.

Наша сім’я була велика: батько, мати, брат і нас три сестри. Були ми бідняками, землі не мали, тому розкуркулення нас обминуло. Люди в гімнастерках забрали деяке збіжжя, але залишили корову, яка й була деякий час нашою годувальницею. Але її досить скоро прийшлося дорізати, тому що вона просила їсти, а де брати, як і самим не було чого!

А як прийшла весна, то їли вже все, що було придатне в їжу. Мама пекла дуже добрі оладки з липового листя. Я знаю, дуже багато людей помирали від того, що об’їдалися зеленню. Страшне лихо пережили ми в ті прокляті тридцяті роки. Якщо нашу сім’ю голод, спасибі Богу, обійшов, то сусіди з обох сторін померли всію. Вони були середняками, мали землю, була корова, кінь, багато птиці. їх розкуркулили, забрали все, з голоду вони і померли. Навіть могилки немає, всіх хоронили в одній ямі. А нашу сім’ю найстрашніше минуло, усі залишилися живі. Дай Боже, щоб усе було добре!  

ЧИРВА ФЕДІР ІВАНОВИЧ, народився 1923 р. на хуторі Шатравине Липоводолинського району. Вища освіта. Під час Голодомору навчався в Липоводолинській школі.

У часи Голодомору моя сім’я складалася з п’яти чоловік: батько, мати і нас троє. Мені було тоді дев’ять років, тому події того часу пам’ятаю досить добре. Я навчався в Липоводолинській школі, де давали нам якийсь супчик на перерві між уроками. Так ми, дітки, виживали.

Дуже страшне було тоді. Ще в цей час люди потерпали і від холоду. Жили ми на хуторі Шатравини, це нашого району. Сім’я наша була бідняцькою. Корови, коня чи реманенту у нас не було. Батьки працювали у колгоспі. їм, як і нам, їсти давали раз у день, так і вижили. Нам, дітлахам, їсти хотілося постійно, що де знайшли, те й укинули в шлунок. Дома їсти було нічого. Оті буксири забирали всю їжу, порпалися в закутках, як курка в зерні чи на огороді. А їсти все ж хочеться, от і харчувалися квітами, бур’янами, корінцями рослин...

Найбільше в роки страшного голоду в нашій сім’ї постраждала мати. Була вона, бідна, пухла від голоду, ледве переставляла ноги. Добре пам’ятаю страшний випадок: зайшли буксири до нас у хату, батько з матір’ю якраз збиралися в колгосп на роботу, стали вимагати, щоб батько здавав хліб. Ми плачемо, говоримо, що в нас немає, тоді вони вистрілили в стелю, крикнули нам, чому ж до цього часу ми живемо, і зібралися йти. А тут на столі побачили декілька колосків і почали забирати. Мати не віддає, плаче, так вони її кулаками відштовхнули. Стоїть, бідна, біля покуті, очі хусткою витирає, а ми обхопили її руками та тремтимо від страху. Батько нічого не міг вдіяти – влада ж.

Так морили голодом, що страждало все живе. Іще пам’ятаю, як вела жінка корову. Сама ледве ноги переставляла, і корова ледве йшла, а тоді упала. Господиня за нею, щоб підняти, та й лягла поряд. Жах!

ГОЛОДОМОР НА ЛИПОВОДОЛИНЩИНІ У СПОГАДАХ ОЧЕВИДЦІВ

 

Все далі від нас відходять події страшних 1932-1933 років. Та правда історії невмолима. Хоч би скільки б не замовчувалися ці події, свідкам і жертвам тих далеких років не стає краще. Страшна пам'ять про ГОЛОДОМОР проривається крізь десятиліття і волає до нащадків: «Не забувайте цю Голгофу історії, це страхіття ХХ століття!». Ніде в світі не зафіксовано голоду, подібному тому, який випав на долю однієї з найродючіших країн. І саме для того, щоб голодні роки більше не повторилися, «ковиряємося» ми в болі рідних і близьких безневинно вбитих голодом жертв.

СПОГАДИ ОЧЕВИДЦІВ…

КЛЕЦЬ ІВАН ІВАНОВИЧ, 1928 року народження, мешканець смт Липова Долина.

Ховали хліб, де хто міг. Борошно опускали на дно колодязів. Закопували серед поля, заволочували, а місце засівали. Проте «буксири» навіть там часто знаходили. Із дна глибокої ями викидалася глина, ось по рудій плямі на чорноземі і виявляли схованку.

Підводи «буксирів» майже завжди супроводжував плач дітей і голосіння жінок. Під’їдуть, бувало, до школи і запрошують учнів п’ятих-шостих класів: «Поїхали, хлопці, куркулів розкуркулювати!». Завжди знаходилися такі, хто злазив на воза і допомагав виносити із хати добро. Разом із «буксирами» працювали і морально деградовані працівники сільської бідноти. Вони снували по хаті, вибираючи щось із одягу чи хатнього начиння. Не звертаючи уваги на тужіння, забирали собі те, на що накидали оком.

Від напасті не рятувало ніщо. Забравши «лишки», сім’ю виганяти із хати, вікна і двері забивали. Добре, як із часом передадуть все це комусь, а нерідко піде садиба на дрова.

А в цей час під самі куполи засипана зерном стояла на горі у Русанівці церква, ломилася від збіжжя державна зсипка. Повний хліба був сільський клуб. Але, мабуть, вказівка була дуже сувора, бо ніхто і жмені не отримав із цих запасів. Аж у липні, коли до нового врожаю залишилися лічені дні, особливо нужденним стали виділяти хліб у мінімальній кількості.

Всі із нетерпінням чекали жнив. Але природа, здавалося, відцуралася від нещасних людей. На зміну дощовій весні прийшло гниле літо. Селяни із надією поглядали на хліба. Ось вони вже половіють – можна буде косити.

Багато хто не витримував і йшов на поле різати колоски. Небезпечна це була затія. Об’їждчики легко ловили виснажених людей, їх чекала трагічна участь. Часто вже після жнив можна було бачити дітей, які вервечкою поспішали на поле. П’яти-шестирічні діти в супроводі старшого на два-три роки ішли збирати колоски на прибраному полі. Маленькими пальчиками зернину до зернини складали до малесеньких торбиночок.

УКРАЇНА – КРАЇНА НЕСКОРЕНИХ

 

21 листопада ми вшановуємо День Гідності і Свободи. Це день – символ боротьби і перемоги, символ єднання заради найвищих ідеалів цивілізованого світу. Всупереч жорстокому тиску антидемократичного режиму українці об’єдналися і відстояли своє право на вибір достойного життя та майбутнього.

Революція Гідності повернула людям віру у цінності свободи, гідності та самопожертви, а також кинула виклик диктаторству, корупції.

В «Публічній бібліотеці ім.Л.Новиченка» організована книжково-ілюстративна виставка «Україна – країна нескорених».

КНИГА МІСЯЦЯ

 

 «Публічна бібліотека ім. Л.Новиченка» Липоводолинської селищної ради та редакція газети «Наш край» вперше після 24 лютого продовжує  відкриту щомісячну рубрику «Книга місяця» і представляє на широкий загал книгу  тернопільської  письменниці Ніни Фіалко "Ріка життя".

Ця книга про життя двох подруг, долі котрих сплелись у любовному трикутнику. Маючи різні характери, виховуючись у сім'ях на різних засадах, до свого щастя ці жінки йшли різними шляхами. Одна з них для досягнення мети знехтувала не тільки дружбою, а й законами моралі. За це була жорстоко покарана. Інша – вірила, що кожна людина має свою долю, яка неодмінно її знайде.

У романі відображено багато напружених життєвих колізій, роздумуючи над якими мислячий читач може взяти їх до уваги, щоб не потрапити в подібну халепу. Твір читається легко і захоплює з перших сторінок.

Шукайте книгу Н.Фіалко «Ріка життя» на полицях книгозбірні «Публічної бібліотеки ім.Л.Новиченка» та пориньте у світ життєвих людських історій, які ходять поруч з нами.

 

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ВИСТАВКИ «МАНДРІВНИЙ ФІЛОСОФ»

 

3 грудня 2022 року виповнюється 300 років від дня народження Григорія Сковороди – видатного українського філософа, просвітителя-гуманіста, поета, музиканта, педагога. Враховуючи важливість постаті Григорія Сковороди, цьогоріч на державному рівні проводяться заходи, години спілкування, тематичні виставки присвячені  видатному українському митцю.

Сьогодні в читальному залі «Публічної бібліотеки ім. Л.Новиченка» відбулася презентація виставки «МАНДРІВНИЙ ФІЛОСОФ» для працівників Роменського районного сектору №1 філії Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» в Сумській області на чолі з начальником – майором внутрішньої служби Олександром Великодним.

Присутні заслухали розповідь про життя та феноменальну духовно-педагогічну спадщину, яку залишив нам Григорій Сковорода.

Запрошуємо всіх охочих відвідати виставку та вшанувати пам’яті видатного українського філософа.

 

КОЖЕН ПРАЦЮЄ НА СВОЄМУ ФРОНТІ

 

Сьогодні знову чергове відправлення на передову лінію оборони: такі потрібні на часі окопні свічки, вітамінна суміш, горіхи та засолені огірки. Дякуємо нашим захисникам за кожен ранок!

НАБЛИЖАЄМО ПЕРЕМОГУ РАЗОМ!

ВІТАМІННА СУМІШ ДЛЯ ЗАХИСНИКІВ

 

Сьогодні, в чергове відключення світла, працівники «Публічної бібліотеки ім.Л.Новиченка» вперше  виготовляли суміш «ВІТАМІННУ» для наших хлопців-захисників.

До її складу входить мед, лимон та імбир. Вживати можна в готовому вигляді, або ж додавати в чай. Вітамінна суміш є відмінним противірусним засобом, а також зміцнює імунітет. Піклуємося, щоб наші захисники були загартованими і скоріше їх зусилля принесли таку жадану ПЕРЕМОГУ!

НАБЛИЖАЄМО ПЕРЕМОГУ РАЗОМ!

ПОЧУТТЯ ОСОБИСТОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

 

Сьогодні 3 листопада свій день народження святкує ІРЕН  РОЗДОБУДЬКО – українська журналістка, письменниця, поетеса, сценаристка, що творить історію сучасної української літератури. Авторка понад 25 книг для дорослих та дітей, лауреатка багатьох конкурсів та премій, зокрема конкурсу «Коронація слова». Окрім цього, художній фільм «Ґудзик», який зняли за її сценарієм отримав у 2008 році на XIII Міжнародному телефестивалі у Чорногорії нагороду за кращий сценарій.

Її твори підійдуть самому широкому колу читачів. У її творчому доробку уже велика кількість книг. Варто зазначити, що кожна з них унікальна і неповторна, жодна не схожа на іншу. Це і детективи, і романи: любовні, психологічні та навіть сатиричні.

Запрошуємо читачів детальніше познайомитись з творчістю письменниці та переглянути книжкову виставку-інсталяцію «ПОЧУТТЯ ОСОБИСТОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ», яка розміщена в читальному залі «Публічної бібліотеки ім.Л.Новиченка».

ВІХИ ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТІ ОЛЕКСІЯ СТОЛБІНА

 

Третього листопада виповнюється 100 років від дня народження відомого українського письменника, патріарха української літератури, лауреата премій ім.М.Трублаїні та М.Хвильового, нашого земляка – Олексія Столбіна.

Олексій Столбін – автор багатьох повістей, оповідань та нарисів. Його добре знають на Сумщині. Ще в юному віці разом з мамою переїхав жити до Конотопського району.

З нагоди ювілею письменника в «Публічній бібліотеці ім.Л. Новиченка» діє книжкова виставка-знайомство «Віхи життя і творчості Олексія Столбіна». Шанувальники творчості цього майстра слова мають змогу познайомитися з його творами та біографією.