Живі України і слава і воля

Кажуть: нині не час для святкувань, бо в Україні чобіт чужого воїна, що з цинізмом називає себе братом-слов’янином, топчеться по кримській, донецькій і луганській землях. Але більшість переконана у протилежному: обов’язок сучасників вшанувати композитора, який з поетом Павлом Чубинським створив пісню, котрій судилося стати символом, а відтак Державним гімном України. І саме в ці тривожні дні він звучить так потужно, замінюючи нашим співвітчизникам зброю. Та у хвилини, коли звучить «Ще не вмерла України ні слава, ні воля…», якось не замислюємось над тим, хто написав ці зворушливі слова й музику, не думаємо про те, скільки синівської любові, гордості, відданості й оптимізму вкладено в головну пісню країни.

4 березня, гордо підносячи голову і прикладаючи руку до серця та з новим відчуттям вслухаючись у до болю рідні звуки, вшановуємо 200-річчя з дня народження творця безсмертної музики, що уособлює дух української нації - Михайла Вербицького. «Живі України і слава і воля» - таку назву мав історичний екскурс, який було проведено в читальному залі Липоводолинської центральної районної бібліотеки ім.Л.М.Новиченка бібліотекарем відділу обслуговування Л.Лисенко. Слухачами були бібліотекарі Липоводолинської централізованої бібліотечної системи. Ведуча заходу познайомила читачів з життєвим і творчим шляхом композитора.

Ведуча екскурсу в своїй розповіді намагалася показати Михайла Вербицького як справжнього народного композитора, котрий не лише тонко відчував настрої та мрії громадськості, а й умів своєю музикою збуджувати світлі, піднесені почуття.