Життя, віддане народові

В січні цього року виповнюється 140 років від дня народження Никанора Харитоновича Онацького. Цій даті був присвячений вечір-вшанування пам`яті нашого земляка, творчої людини, художника і поета, який підготували і провели працівники ЦРБ ім. Л.М.Новиченка бібліотекарі відділу обслуговування Л.Бойко і Н.Василенко для учнів 9-В класу місцевої школи.

Никанор Харитонович Онацький був красивою, талановитою людиною з непростою долею. Зовнішність художника відповідала його духовному змісту, досвідченості, зацікавленості до всього нового.

Бібліотекарі намагались якнайповніше розкрити образ земляка, познайомити з життєвим та творчим шляхом. Тому й назва заходу була «Життя, віддане народові».

Народився Н.Онацький у 1875 році у хуторі Хоменковому Бірківської волості Гадяцького повіту (нині – це Липоводолинський район Сумської області) в родині козака-хлібороба. За своє життя був  учителем в Лебединській чоловічій гімназії, учителем малювання в реальному училищі в місті Суми, викладачем Сумського кадетського училища, створив художній музей м.Суми, організував художню студію.

Ведучі вечора познайомили учнів з творчим спадком Н.Х.Онацького. Це його наукові праці: «Сім років існування Сумського музею», «Українська порцеляна», «Українське гутницьке скло», «Межигірський фаянс», «Селянський революційний рух на Сумщині у 1905 році». Писав він також і поетичні твори, зокрема це «Новий світ», «Сестро мила, ясна зоре...», «Пісня», «То не грім гримить...», «До сусіда по камері», «Пісня в`язня», «Кленовий листок», «Родині».

Никанор Онацький віддано любив Україну, її стародавні традиції, красу її природи. І куди б не закидала його доля, думками та серцем він завжди линув до рідного краю. У своїх творах він говорить:

Я жменя рідної землі

Несу, як спогад, як святиню,

Коли помру на чужині,

Візьму з собою в домовину.

    Никанора Онацького переслідували і заарештовували тричі: у 1934, 1935 та 1937 роках. 23 листопада 1937 року він був розстріляний у віці 62 роки.
    Його ім’я довго замовчувалося. І лише у 1956 році президією Полтавського обласного суду розглянуто справу Онацького Н.Х. У листі прокурора Полтавської області від 02.10.1956 року повідомлялося: «Никанор Харитонович Онацький реабілітований, його справа закрита за відсутністю складу злочину». Посмертно. У 1995 році його ім`ям названо Сумський художній музей...

 Переглядаючи архів Онацького – художника, дивуєшся: сотні фотознімків, картин, замальовок, на більшості – вінець селянського труда: полукіпки, вітряки при західному сонці. Всього близько 200 картин. Це і «Вечір у степу», «Місячна ніч», «Мальви», «Жнива», «Соняшник», «Хата біля Тарасової гори», «За селом» та інші.

В сценарії заходу були використані спогади племінника Никанора Харитоновича Івана Олещенка, жителя села Хоменкового, старожила міста Лебедина Пантелеймона Матвійовича Домашенка, а також дружини Онацького Надії Василівни, з вуст яких ми більше дізнаємось про цю особистість.

До уваги старшокласників також була представлена виставка-портрет «Митець незвичної долі», де продемонстровані всі матеріали, які є в ЦРБ ім. Л.М.Новиченка про Н.Х Онацького.

Ми, липоводолинці, повинні знати і свято берегти пам`ять про нашого земляка, адже його творча спадщина займає гідне місце серед великого доробку українського образотворчого мистецтва.