КРУТИ – ЗА МАЙБУТНЄ!

 

29 січня 1918 року відбулася надзвичайно трагічна подія в українській історії – бій під Крутами, який набув для українського народу символічного значення, став легендою, прикладом героїзму і жертовності молодого покоління в боротьбі за незалежну Україну.

З метою вшанування 105 річниці Дня  пам’яті загиблих Героїв  під Крутами  проведено урок історичної правди «Крути – за майбутнє!» для суб’єктів пробації та представника Роменського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр Пробації» провідного інспектора – Людмили Лаврик.

ОКОПНІ СВІЧКИ ДЛЯ НАШИХ ЗЕМЛЯКІВ

 

Сьогодні чергове відправлення окопних свічок, які так потребують наші воїни. Ми відправляємо свічки невеликими партіями, але їх отримує кожен наш земляк, який приїжджає у відпустку. Ми і надалі будемо їх виготовляти і є потреба у воскові, парафінові та баночках. Дякуємо кожному, хто до долучається до доброї справи!

 НАБЛИЖАЄМО ПЕРЕМОГУ РАЗОМ!

КНИЖКОВИЙ ЛАНЦЮГ ЄДНОСТІ

 #Книжковий_ланцюг_єдності

Працівники «Публічної бібліотеки ім.Л.Новиченка»  Липоводолинської селищної ради долучилися до флешмобу «Книжковий ланцюг єдності» до Дня Соборності України від Молодіжної секції Української бібліотечної асоціації.

ТЕТЯНА ЛІСНЕНКО «Страшне обличчя у війни…» Роменський район, Сумська область

Господи, храни солдата,

Бо у кожного є мати,

В когось – дітки і дружина,

В когось – молода дівчина.

ФЕДІР ЧИРВА «На зраненім крилі…» Роменський район, Сумська область

Лиш ти б, Українонько славна,

Довічно жила б і жила!

«МЕЛОДІЇ ЛИПОВОГО ЦВІТУ…»  Роменський район, Сумська область

 Хай летить в небесах голуб миру ясний

І дарує нам бажану волю.

 

ВАЛЕНТИНА ПОСЬ «Метелик зі срібними крильми» Роменський район, Сумська область

В тих краях, де живе любов,

Сонце світу дарує вроду.

СОБОРНІСЬ УКРАЇНИ – ЗАСЛУГА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

 

Соборність розуміє кожен власно,

Що це таке? – задасть питання вчасно,

– Це єдність духу, сил мого народу,

Що нас єднає мужність, волю, вроду.

Це час минулий у теперішню хвилину,

Це піклування щире про родину,

Це той завіт, що нам Кобзар давав,

Це те, про що він мріяв і писав,

Це ті рядки, що складені навіки,

Це для душі вірші, що серцю ліки,

Це золоті слова про той садочок,

Про ті гаї, Дніпро, синів і дочок.

Це кожен з нас, як часточка країни,

Це сміх гучний щасливої дитини,

Це спів птахів над рідним нашим гаєм,

Веселка райдужна, проходить що над плаєм,

Це те, що може краще відтворити,

Що може нам майбутнє привідкрити,

Це наші мрії в дійсності новій,

Це світле небо миру і надій,

Це сонце, роси, квіти навесні,

Це щось приємне, що ми бачимо у сні.

Соборність, я вважаю, – то сім’я,

То Україна, нененька моя!

З ВОДОХРЕЩЕМ ГОСПОДНІМ!

 

Працівники «Публічної бібліотеки ім.Л.Новиченка» від щирого серця вітають всіх з світлим Водохрещем! Нехай Бог благословить Ваші родини і нашу неньку Україну, нехай принесе Мир та Перемогу!

ВОДОХРЕЩА ЙДЕ ДО НАС

 

Напередодні свята українці традиційно зустрічають другий Святвечір. Протягом 18 січня віруючі тримають пост і нічого не їдять. Сідати за вечерю можна тільки після появи першої зірки на небосхилі. До столу подають пісні страви – рибу, вареники з капустою, кутю, узвар тощо.

Вода на Водохреща вважається цілющою, вона символізує початок життя і очищення. Віруючі зберігають удома саме йорданську воду, адже вірять, що вона є цілющою протягом усього року. Йорданську воду зберігають за образами і бережуть на випадок хвороби. Вражає той факт, що вода, освячена в свято Йордану, зберігається, ніби свіжа, протягом року. Віруючі впевнені, що справа в святості, а скептики кажуть, що на це впливає срібло хрестів, які занурюють у воду.

Вранці 19 січня у церквах проходять святкові богослужіння. Після них народ іде до водойми, несучи дерев’яний хрест і хоругви попереду процесії.

Підійшовши до ополонки, весь натовп зупиняється і стає навколо ополонки. Священик занурює хрест в ополонку під спів церковного хору. Коли вода освячена, віряни набирають її з ополонки в заздалегідь підготовлену посудину. Раніше народ, який приїжджав кіньми, набирав воду ще й у відра, щоб поїти коней. Сміливці ще й пірнають в священну ополонку, втім, цю традицію підтримують далеко не всі.

На Водохреща також колядники приходять до кожної оселі з поздоровленнями і щедрівками. За таке вітання господар обдаровував, бувало,  щедрівників грошима на церкву. «Що ми говорили, щоб так воно і сталося – і вам, і нам, і сему щасливому двору, і всьому світу посполу. Нехай у вас святиться, веселиться, святая Йорданска водиця, як зараз, і в рік, і від року в рік, і на все життя. Дай, Боже! »

Наступного дня – 20 січня – відбувалися “посвятки” – тобто люди переходили до звичайного трудового ритму, і відзначали свято Іоанна Хрестителя. Тваринам роздавали ритуальні продукти з покуті і планувалася робота по господарству. Господині діставали свої лагодження (полотно, нитки тощо),  які перед Різдвом ховалися подалі від гріха. З посвяток уже знімалися табу на відвідування корчми, які діяли в Свята («тому що вода не посвячена»). Також жінкам вже дозволялося ходити по воду, чого вони не могли робити в свята.

ДЯКУЄМО ЗАХИСНИКАМ ЗА КОЖЕН РАНОК

 

Сьогодні знову чергове відправлення на передову лінію оборони:  окопні свічки, які зігрівають наших мужніх воїнів та вітамінна суміш,  що зміцнює імунітет.

 НАБЛИЖАЄМО ПЕРЕМОГУ РАЗОМ!

ХАРИТОНЕНКО: ТАЄМНИЦІ ТА СКАРБИ СІМ’Ї

 

до 170-річчя від часу народження Павла Харитоненка, уродженця м. Суми присвячується…

ХАРИТОНЕНКО Павло Іванович – цукрозаводчик, благодійник, меценат, гласний Сумської міської думи (1881-1901), комерції радник (1897).

Син Івана Герасимовича та Наталії Максимівни Харитоненків. Отримав домашню освіту. Продовжив діяльність торгового дому “Харитоненко з сином”. Володів у Харківській, Курській, Чернігівській, Полтавській губерніях власними землями до 70 тис. дес. і орендував до 30 тис. дес. Окрім успадкованих заводів, придбав і орендував цукрові заводи в селах Куянівка (нині Білопільського району), Степанівка (нині Сумського району), Гребениківка (нині Тростянецького району), Угроїди та Великий Бобрик (нині Краснопільського району), Парафіївка (нині Ічнянського району Чернігівської обл.). У 1898-1901 рр. один із директорів правління АТ Бєлгород-Сумської залізниці. Обіймав посаду товариша головного правління Всеросійського товариства цукрозаводчиків (з 1914 - синдикат), керував його Сумською конторою.

Свідченням зразкового ведення справ у цукровиробництві, племінному скотарстві та селекційному буряківництві (1897 заснував Іванівську дослідну станцію, нині с. Сонячне Охтирського району) стали золоті та срібні нагороди на вітчизняних та зарубіжних сільськогосподарських виставках.

У 1899 р. отримав спадкове дворянство, керувався гаслом свого дворянського гербу “Трудом возвеличуюсь”.

Здійснював велику благодійницьку та меценатську діяльність. За заповітом батька збудував дитячу лікарню Святої Зінаїди. На кошти Харитоненка був побудований в Сумах і дивовижний за красою Троїцький собор. Неподалік від Троїцького собору Харитоненко-молодший побудував дитячий притулок, який став училищем-пансіоном для дівчаток з багатодітних сімей та сиріт. Багато з них стали вчителями.

Саме він, виконуючи посмертну волю свого батька Івана Харитоненка, втілив його ідею в життя – заснував Сумський кадетський корпус. Для відкриття в Сумах кадетського корпусу Харитоненко заповів свою дачу і капітал в 500 тис. руб.

Одночасно з виробництвом цукру Павло Іванович Харитоненко відкриває нову для себе сферу діяльності – стає директором управління Бєлгородсько–Сумської залізниці. Діяльність його на цьому терені була настільки популярною, що одну зі станцій назвали ім’ям Харитоненко.

Цікавий факт: ще в ті далекі роки стрімкого розвитку міста посприяла реклама. Для залучення нових заповзятливих і талановитих молодих людей в місто Павло Харитоненко прийняв рішення – створити серію листівок з видами міста.

ЩЕДРИЙ ВЕЧІР: ІСТОРІЯ, ТРАДИЦІЇ

Початок січня для українців завжди був святковий період, наповнений традиціями, співами та смачною їжею. Від новорічного столу всі йдуть на пісну різдвяну кутю, потім на щедру кутю на Маланку, а далі на вранішні засівання у День Святого Василя. Замикає святковий марафон Водохреще.

Саме у ніч з 13 на 14 січня проводиться Богослужіння та святкується День Преподобної Меланії. В народі він відомий як Меланка/Маланка, Щедрий вечір або вечір напередодні Василя.

Після заходу Сонця у Щедрий вечір дівчата збираються гуртом і щедрують. Проте не все так просто. За традицією дівчата мають вбиратися в образи міфічних істот – Меланку, Василя та їх дружок.

Меланка має носити віночок зі стрічками та намисто, а Василь – жупан, шапку та чоботи.

Хлопці також можуть щедрувати. Ця традиція називається "водити Меланку". Проте їхнє дійство дещо відрізняється від дівочого. Серед персонажів можна зустріти: козу, журавля, цигана та циганку, чорта з ріжками, ведмедя та, звичайно, Меланку.

У головну героїню вбирається хлопець з найкращим почуттям гумору.

За переказами свято Маланки продовжувалось до настання світанку. Вранці на роздоріжжі щедрувальники палили снопи соломи – дідухи – які стоять від Святвечора до Меланки. Потім хлопці та дівчата стрибають через багаття.

Зі світанком хлопці йшли до господарів кожної хати, засіваючи зерном. Ця традиція збереглась і до сьогодні.

Дівчата не беруть участь у цьому обряді. За народним віруванням, дівчата, які засівають, не приносять щастя в оселю.

Головна страва Щедрого вечора – кутя. Якщо на Різдво готують багату кутю, то на Маланку – щедру.

Головні інгредієнти – зерно (символ воскреслого життя), мед (символ здоров’я) та мак (символ достатку). Проте кожна господиня додає у кутю й інгредієнти, щоб вона була дійсно щедрою. Це може бути молоко, вершки, масло та навіть вино.

За повір’ям, чим більше інгредієнтів у куті, тим багатша родина буде у новому році.

Окрім цього, на Маланку готують млинці, холодець, пиріжки, вареники та різні домашні ковбаси. До речі, у деяких регіонах України у Щедрий вечір подають кров’янку, яку через це називають "маланкою".

Детальніше про святкування Щедрого вечора, ви можете ознайомитися з народознавчої виставки «ЩЕДРИЙ ВЕЧІР», яка розміщена в «Публічній бібліотеці ім.Л.Новиченка». Щедрого вечора, Вам!

ДЯКУЄМО КОЖНОМУ ЗАХИСНИКУ

 

11 січня – Всесвітній день «Дякую». Сьогодні ми хочемо подякувати кожному воїну-захиснику, який стоїть на варті цілісності нашої держави.

В знак шани і подяки працівники «Публічної бібліотеки ім.Л.Новиченка» виготовляють чергову партію окопних свічок, які найближчим часом будуть відправлені на передові лінії оборони.

НАБЛИЖАЄМО ПЕРЕМОГУ РАЗОМ!

З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!

 

Святковий вечір наступає,

На столі вечеря гостей чекає.

Хай радість постукає у двері,

Смачної вам різдвяної вечері,

Спокою і миру в домі, сонечка ясного,

Майбуття щасливого й прекрасного!

Шановні користувачі!

У світлий переддень Різдва Христового хочемо побажати Вам Божого благословення, єдності, здоров’я,  віри у світле майбутнє, здійснення мрій! Нехай різдвяні свята сповнять серця радістю, новою надією та принесуть в Україну  мир та спокій. З Різдвом Христовим!

РОЗІП’ЯТИЙ ЗА УКРАЇНУ

 

6 січня 1938 року народився легендарний поет, борець, полум'яний син України – Василь Стус. Він обрав беззавітне служіння рідному народові, йшов тернистою дорогою та приймав безкінечні удари долі. Україна була для нього серцевим болем, з якого й народжувалася його полум'яна поезія.

У неймовірно важких умовах тюрми, куди його запроторили за антирадянщину, Василь Стус тримався стійко, голови не схиляв. Він усвідомлював, що за ним «стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу одстояти до загину". Так, поет знав, що загине у своїй боротьбі із тією системою, але був упевнений, що через свою смерть повернеться до рідного народу: "Народе мій, до тебе я ще верну, як в смерті обернуся до життя...".

Йому б ще жити… Та не судилося… До 85-річчя від дня народження поета та вірного сина України – Василя Стуса, в «Публічній бібліотеці ім.Л.Новиченка» розміщене літературне портфоліо  «Розіп’ятий за Україну», з яким запрошуємо ознайомитися усіх бажаючих.