ПОДАРУНОК БІБЛІОТЕЦІ ВІД АВТОРА

 

Наша бібліотека отримала черговий подарунок. Сьогодні до нас завітала поетеса, член літературної студії імені Федора Швіндіна – ЛЮДМИЛА ЛОВИГІНА, презентувавши свою нову збірку поезії  «НАД СУМЩИНОЮ ЛЕБЕДІ ЛЕТЯТЬ».

Збірка включає в себе чотири розділи, в кожному з якого відголосок війни. Війни страшної, болючої, жорстокої. Лютневий холод засів глибоко в свідомості кожного українця. Війна підло вкрала у нас всі барви… Але не забрала волю…. В кожному прочитаному рядку звучить жага до жаданої перемоги, миру для неньки України та незламності козацького духу.

Над Сумщиною лебеді летять.

Наперекір війні летять додому

Та звідки ж птахам теє знать,

Що рідний край в вогні палкому

Назва збірки прийшла невипадково. 25 лютого над рідним краєм поетеси пролітали лебеді, повертаючись із теплих країв. Вони несли на своїх крилах, весняне оновлення, новий період у житті всього живого. Це був добрий знак, що добро переможе непрохане зло.

Нескорене дівчисько – Україна!

Вона ще юна, та з міцним корінням!

Її ні волі, ні життя не підкорити,

Бо хочемо ми в мирі й щасті жити!

Ми щиро вдячні Людмилі Іванівні за такий неочікуваний та щедрий подарунок. Тепер цю збірку можете прочитати і ви. Тож ласкаво запрошуємо до нас в книгозбірню!

ПОЕТ ТРАГІЧНОГО ОПТИМІЗМУ

 

   З 7 липня 2022р. до уваги користувачів в читальному залі «Публічної бібліотеки ім.Л.Новиченка» представлена книжкова виставка «ПОЕТ ТРАГІЧНОГО ОПТИМІЗМУ»: присвячена 115-річчю з дня народження українського поета, археолога і громадського діяча Олега Ольжича (1907 – 1944).

Олега Кандибу (Ольжича) по праву вважають символом цілого покоління української молоді, яке у ХХ столітті щиро та беззастережно присвятило себе українській ідеї та боротьбі за відновлення незалежної української держави. Його творчий шлях, життя і діяльність були спрямовані на віддане та свідоме служіння своєму народові. Науковці у Європі та США знали його як археолога. Хтось захоплювався поезіями Ольжича, а товариші по боротьбі за вільну Україну зверталися до нього «Ідеаліст».

Він був творцем, і героєм великої доби в історії своєї держави. Вірив, що в недалекому майбутньому на Україну «зіпреться історія нового європейського духа». В ім’я України просив у Долі:

Пошли мені, молюся, дар один:

В ім’я її прийняти мужньо муки.

І в грізні дні залізної розплати

В шинелі сірій вмерти від гранати…

Пошановуючи Олега Ольжича як національно-політичного діяча, ми особливу – головну – увагу звертаємо  на його глибоке розуміння культурницької національної політики в духовному становленні нації. Чи не ці завдання ми повинні ставити перед собою нині, згадуючи діяльність Ольжича, ідея якого сформувала духовний світ поета.

 

ОЙ НА ІВАНА, ТА Й НА КУПАЛА

 

Щиро вітаємо всіх мешканців нашої громади з найколоритнішим та найцікавішим святом, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят – святом Івана Купала! До цього дня в читальному залі «Публічної бібліотеки ім.Л.Новиченка» представлена тематична викладка літератури «Ой на Івана, та й на Купала» на якій зібрана історія свята та звичаї.

Основні купальські обрядові дії відбувалися в ніч з 6 на 7 липня і називалися купаліями, а дівчата-виконавці – купалочками або купалками. Напередодні свята хлопці готували місце для основних обрядодій: збирали дрова для вогнища, встромляли в землю жердину (Купалу-Марену) або ставили обрядове дерево, яке дівчата наряджали вінками й кольоровими стрічками. Часто роль купальського дерева відводилася вербі – дереву смутку й жалю згідно народної символіки. Інколи ставили сосну, чорноклен, вишню. До свята дівчата плели собі віночки з трав та квітів, а парубки – з жита, або прикрашали зеленню капелюхи (брилі). Йдучи до купальського вогнища не озиралися, "щоб відьма не наздогнала", а потім співали пісні й водили хороводи навколо Купала-Марени. Після цього молодь починала перестрибувати через кострище. Спочатку хлопець і дівчина обмінювалися вінками (або парубок віддавав свого капелюха чи картуза), а потім, взявшись за руки, стрибали через вогонь, обходили Марену й ставали позад черги. Доброю ознакою для подальшої спільної долі молодят було те, коли над вогнем вони не розняли свої руки й не підпалили одяг. Для менших дітей замість вогню накладали купу кропиви, через яку хлопчики і дівчатка весело скакали. Вказані обрядодії були спрямовані на літнє очищення людей вогнем – живим вогнем, який добували на свято через тертя дерева об дерево.

Наступний обряд полягав в очищенні другою стихією – водою. Дівчата намагалися так пірнути у воду, щоб віночок з голови поплив по воді. Доброю ознакою було коли вінок не потопав, а напрям вказував "звідки свати будуть". Інколи купалки вставляли в свій віночок запалену свічку і так пускали на воду, а хлопці чекали на другому березі річки чи озера, щоб упіймати віночок своєї дівчини. Бувало парубки, не дочекавшись, кидалися вплав у воду або сідали на човни й ловили спеціально намічені їхніми дівчатами вінки. Повертаючи які, мали право на поцілунок.

Завершальним обрядодійством свята було розбирання Купайла-Марени. Гілочки з купальського дерева обламували й несли на городину, а стовбур (жердину) несли до води й топили. Інколи просто пускали на воду із запаленими свічками. В тих місцевостях, де виготовляли із соломи обрядову ляльку-Купайла, свято завершувалось ритуальним потопленням останньої.

Важливо відзначити, що Купайло було загальносільським святом, де було місце всім віковим групам та статям. І хоча основними діючими особами були молоді купалки та хлопці, до обрядодій залучали й молодиць, які допомагали "наставляти" купайлицю.

Хоча все ж основним мотивом купальських обрядодій було уславлення молодості, кохання й материнства. А тому крім загальних видовищних ритуалів проводились і утаємничені. Коли дівчата потайки збиралися групами по 9 осіб на березі водоймища, обирали з-поміж себе найвродливішу тілом, а та проводила захисний і зцілюющий обряд. Для цього готували в ритуальній чаші спеціальний відвар із лікарських трав (м'яти польової, гравілату міського, підмареника справжнього, кропиви, оману, шишок хмелю, шипшини), а потім обрана красуня брала лебедине перо й малювала тим настоєм на тілі подруг 9 захисних ліній, щоб "відьомське око" чи "злий дух" не вразили репродуктивних функцій дівчини.

Важливою вважалася символіка обрядодій. Дев'ять дівчат, дев'ять ліній –

відповідали 9 місяцям до народження дитини, а лебедине пір'я пов'язували з Лебедем – уособленням Білобога символу щастя, світла, добра. Особливо цілющим вважалося розпочати в цей час лікування хвороб і порушень репродуктивної функції. Оскільки обряд зцілення в цю ніч набував магічної дії через благословення Купайла (покровителя рослинності), Білобога – Лебедя, богині води Дани та бога світла Ора, які одружуються саме о цій порі. І хоча лікування відварами трав (при важких випадках) доводилося проводити цілий рік до наступного свята, все ж розпочати пити траву слід було саме в Купайлівську ніч.

Інші групи дівчат, яких турбували недуги шкіри, збиралися вдосвіта й, вибравши галявини з відповідною травою (підмаренником, чебрецем, материнкою, звіробоєм, м'ятою тощо), купалися у росі (повторюючи обряд протягом 10-15 наступних ранків). Знахарки ж збирали досвітню росу в горщики й використовували для лікування багатьох недуг та закликання дощу в посуху.

Виконавши основні купальські обрядодії люди розходилися додому. Годилося йти з оберегами (вінками на голові та перевеслом на поясі), ні в якому разі не оглядатися, можна було взяти з собою у вузлик купальського попелу. З його допомогою можна було взнати, хто відьма, бо та неодмінно мала прийти й просити "того що маєш", щоб не втратити силу.

Загалом люди вірили, що всі купальські облаштунки (вінки, перевесла, гілочки деревця, попіл, роса) мали не лише лікувальні властивості, але й значну оберігаючу силу від нечистих духів та відьом, що особливо активізувалися в Купайлівську ніч. Крім того, господарі для захисту свого обійстя в час Купайла запалювали на воротах "весільну" та "стрітенську" свічки, а також забивали в стовпці залізні зуб'я від борони. Обереговим зіллям називали й кропиву, яку клали на підвіконні, порозі, стайнях, і корінь Петрових батогів (цикорію польового).

Особливо загадковими були розповіді про цвітіння папороті в ніч на Купала. Для того, щоб це побачити, слід було вночі піти до куща папороті, розіслати під ним полотно (рушник), на якому святили паску, освяченим у церві ножем обвести навколо себе, покропити рослину свяченою водою й прочитати молитву. Тоді нечиста сила буде намагатися прогнати й налякати чоловіка (вітер, шум, кидає каміння й пруття), але не зможе подолати окреслене коло, тому не слід боятися.

А опівночі папороть розцвітає світлою жариною й падає в полотно, тому його слід одразу ж згорнути й сховати за пазуху. Такий сміливець набуває можливості бачити, як переходять із місця на місце дерева, розуміти мову птахів, тварин, рослин і дерев, зможе відшукати заховані в землі скарби і заволодіти ними. Ось така вона купальська ніч! Тож шукайте і ви свою квітку папороті!

У ЦАРСТВІ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН

 

Літо... Тож саме час збирати лікарські трави, щоб з настанням холодів підтримувати свій імунітет. Трави завжди були одним з найбільш цінних природних ресурсів, здатних подарувати людині здоров'я, красу і хороше  самопочуття. Збирають лікарську сировину саме тоді, коли вона містить максимальну кількість активних речовин. Є і маленькі секрети – в період тижня до Івана Купала рослини мають цілющі властивості та наділені магічною силою.

«Публічна бібліотека ім.Л.Новиченка» також не виняток, працівники займаються заготівлею лікарських рослин. Увесь збір ми поєднали з тематичною літературою і представили до уваги читачів арома-виставку «У царстві лікарських рослин», де зібрані всі матеріали стосовно збору, сушіння, вживання та користі.

Зараз у моді ароматерапія, тож в читальному залі можна насолодитися  пахучістю засушених та свіжих трав, які приносять душевне заспокоєння, а також послухати поради бібліотекарів, як заготовляти лікарські рослини, щоб вони не втратили свою цілющу силу і були максимально ефективними при застосуванні.

КНИГА КОЛЬОРУ ЛАВАНДИ

 

«Блакитне золото» - саме так називають надзвичайну квітку лаванди. Її поля  милують людське око чарівними переливами відтінків – від димчасто-бузкового до синяво-фіолетового. Саме зараз час цвітіння лаванди, яка так зачаровує своїми пахощами.

Аромат квітів і кохання з книги можна вдихнути і в «Публічній бібліотеці ім.Л.Новиченка». До уваги читачів чудова добірка літератури «КНИГА КОЛЬОРУ ЛАВАНДИ» - це і цікаві романи, захоплюючі love-story, улюблена поезія і незрівнянний аромат лаванди… Тож хутчій до нас в книгозбірню, твоя книга чекає на тебе.

ЛІТО В БІБЛІОТЕЦІ

 

Літо – найулюбленіша пора усіх дітей. Ще б пак! Саме влітку на школярів чекають такі довгоочікувані літні канікули, і кожен хоче провести їх якомога  пам’ятніше і корисніше.

Але, не дивлячись на те, що живемо у важкий для всіх період, дітлахи можуть використати свій вільний час у стінах «Публічної бібліотеки ім.Л.Новиченка». Для вас як завжди працює Інтернет-центр та чекають неймовірні пригоди в улюблених книгах.

ОБЕРІГ НАШОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

 

Щорічно 28 червня в Україні відзначається День Конституції – головного закону нашої країни. Конституція є гарантом прав і свобод кожного українця, закріплює наші обов'язки перед державою і визначає наш шлях як країни.

Україна була останньою з колишніх радянських республік, яка прийняла нову Конституцію. У червні 1996 року депутати Верховної Ради ухвалили Конституцію України. Це сталося на п'ятий рік після проголошення незалежності. Народні обранці працювали усю ніч з 27 на 28 червня — загалом безперервно 23 години. Під час голосування «ЗА» висловилися 315 парламентарів.

Прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, стало важливим кроком у забезпеченні прав людини та громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.

Напередодні цієї дати в "Публічній бібліотеці ім. Л.Новиченка" оформлений патріотичний віраж  "Оберіг нашої державності".