ШАХОВИЙ ТУРНІР

 

30 липня 2022 року в читальному залі «Публічної бібліотеки ім.Л.Новиченка» Липоводолинської селищної ради відбувся шаховий турнір, що стало можливим завдяки спільними зусиллями працівників бібліотеки та Липоводолинської Дитячо-юнацької спортивної школи.

У відкритій першості взяли участь 12 шахістів із Липоводолинської ОТГ та Синівської ОТГ.

Змагання проводилися за швейцарської системою у 6 турів з контролем 15 хвилин на партію. Протягом усього турніру тривала напружена боротьба за найвищі місця в турнірній таблиці, і, зрештою, найсильнішим виявився Статива Анатолій, який переміг у 5 із 6 партій – заслужена перемога! Стільки ж турнірних набрав Васюхно Анатолій, але став другий за додатковим показником. Третє місце за Кажаном Анатолієм. Четвертим став організатор турніру – Самілик Євген. А чільну п"ятірку замкнув ветеран шахового спорту Липової Долини – Кубатко Олександр.

Одним із завдань турніру був обмін досвідом і розвиток нового покоління шахувальників гри мудрих . І юні спортсмени гідно прийняли виклик  досвідчених шахістів!

В дитячій віковій категорії найсильнішим виявився Самілик Богдан 3 результатом 3/6. Другу сходинку посів Семеліт Тимофій. Третім став Олександр Мега.

 Призери та учасники були нагороджені грамотами, грошовими та солодкими призами.

Оргкомітет турніру щиро дякує «Публічній бібліотеці ім.Л.Новиченка» та Липоводолинській ДЮСШ, які допомогли втілити турнір в реальність.

 Наступний турнір буде приурочено до Дня Незалежності України і відбудеться 24 серпня.  До зустрічі за шаховою дошкою!

ПРАВОСЛАВНА МОЯ УКРАЇНА

 

28 липня ми вперше відзначаємо День Української Державності.

 Україна – це сильна, незалежна нація вільних людей, яка має тисячолітню історію. Генетично доля заклала нам беззаперечне прагнення до свободи, боротьби за справедливість, любов до своєї землі та народу.

  Сьогодні ми з вами, нащадки знаменитого козацького роду та сучасники становлення новітньої історії України, є творцями нашої  державності. Повертаючи з небуття видатні події національної історії, ми відкриваємо для себе історичне призначення України.

  До вашої уваги в читальному залі «Публічної бібліотеки ім.Л.Новиченка» представлена книжкова викладка літератури цікаві факти з історії українського державотворення  «Православна моя Україна».

  Пишаймося здобутками своїх предків, будьмо гідними їхньої слави і досягнень, розбудовуючи власну державу.  З прийдешнім Днем Державності України!!!

ВЧИМОСЯ ОНЛАЙН

 

Сьогодні, 27 липня 2022 року на базі комунального закладу Сумської обласної ради «Сумська обласна бібліотека для дітей» відбулися заняття обласної онлайн-школи «Вчимося онлайн» на тему «Створення дизайнів у програмі САNVA» для фахівців дитячих бібліотек області, методистів, завідувачів дитячих відділів, відділів обслуговування користувачів-дітей публічних бібліотек.

«Публічна бібліотека ім.Л.Новиченка» також прийняла участь в онлайн-школі, освоївши навики роботи в програмі САNVA, розглянувши її можливості та прослухали рекомендації для подальшої роботи  в створенні дизайнів, фото колажів, медіа, відео продукції.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ ТЕТЯНИ ЛІСНЕНКО «СТРАШНЕ ОБЛИЧЧЯ У ВІЙНИ…»

 

Війна прийшла несподівано й струсила всіх. Про її прихід говорилося багато і навіть вказувалися конкретні дати, до неї готувалися – ті, хто відповідно мали готуватися; передчуття війни електризувало суспільний та приватний простори країни. І попри це все вона зʼявилася неочікувано й потрясла усіх – навіть тих, хто до неї готувався.

Україна скалічена війною. Боляче… Боляче за нашу прекрасну державу, життя поділилося на до і після... Події, які відбуваються сьогодні, вплинули й на літературну творчість письменників України. Поети по-різному відреагували на те, що почалося 24 лютого… Хтось пішов зі зброєю в руках захищати рідну землю, хтось у розпачі мовчав, чекаючи коли з’явиться їхня мова, а хтось продовжував писати вірші…

Сьогодні у стінах «Публічної бібліотеки ім.Л.Новиченка» Липоводолинської селищної ради відбулася презентація книги нашої землячки, уродженки с. Лучки, письменниці, громадської діячки, голови ГО «Літературне об’єднання «ДИВОСЛОВО», члена Національної спілки журналістів України, педагога, автора 23 власних прозово-поетичних книг та 6 колективних збірок – ТЕТЯНИ ЛІСНЕНКО «Страшне обличчя у війни…».

На  зустрічі були присутні пошановувачі поетичного слова, члени літературної студії ім.Ф.Швіндіна, селищний голова – Володимир Штанько, начальник відділу культури та туризму Липоводолинської селищної ради – Любов Дикань, головний редактор газети «Наш Край» - Наталія Шутько, активні читачі книгозбірні.

Книга письменниці ТЕТЯНИ ЛІСНЕНКО "Страшне обличчя у війни..." увійшла в 10 перших книг, в яких було висвітлено події війни в нашій державі. В ній зібрані нотатки автора, її вірші та  поезії літераторів України, в яких відображені  думки, реалії життя, спогади, сюжети від яких на очі навертаються сльози.

Ми щиро пишаємось, що наша Роменщина багата на талановитих та творчих людей, які замість зброї здатні воювати словом, своїми віршами підтримують наших бійців і підіймають бойовий дух українців. І в котрий раз доводять тримати культурно-поетичний фронт не менш важливо, аніж інші фронти. Усе це дуже гуртує, додає сил і впевненості в майбутньому України, у тому, що наша держава неодмінно переможе!

ВІД ЕКОЛОГІЇ ПРИРОДИ – ДО ЕКОЛОГІЇ ДУШІ

 

Наша планета – це своєрідний космічний корабель, а ми – його екіпаж. З нього немає аварійного виходу. А чи думаємо про це? Горять ліси, замулюються криниці, ріки й озера, зникають з карти природи рослини і тварини.

Катастрофа нависла над нами. Хоч кожен для свого порятунку і порятунку своїх нащадків може зробити багато. Почати хоча б із того, що прибрати двір і вулиці свого міста. Посадити дерево і влаштувати квітник. У нашому житті охорона природи має надзвичайно важливе значення. Залежність людини від стану навколишнього середовища стає дедалі очевиднішою, і коли йдеться про охорону природи, то мають на увазі не тільки рослинний і тваринний світ, а й процеси, то відбуваються в кругообігу енергії, води, вуглецю тощо, зміни в атмосфері, гідросфері, ґрунті, в організмі людини.

2022 рік – рік збереження природи та живого миру в України, з цієї нагоди в «Публічній бібліотеці ім.Л.Новиченка» оформлена книжково-ілюстративна виставка «Від екології природи – до екології душі», яка закликає берегти повітря яким ми дихаємо, цінувати землю по якій ходимо і любити найцінніше природу і планету на якій живемо.

ЯСНА ЗОРЯ УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ

 

(До 85-річчя від дня народження української актриси, педагога, народної артистки України)

Ада Миколаївна Роговцева (нар. 16липня 1937, Глухів, Чернігівська область (нині Сумська область) – українська акторка театру та кіно. Герой України (2007). Кавалер ордена княгині Ольги II (2002), ордена «За заслуги» II,III ступеня (1997, 2009). Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1981). Почесна громадянка Києва. Дружина українського актора Костянтина Степанкова (Волощука).

Серед нагород акторки – чотири театральні премії «Київська пектораль» за найкращу жіночу роль у виставах «Дама без камелій» (1991), «Обдурена» (1997), «Схоже на щастя» (2014), а також за видатний внесок у театральне мистецтво (2003). Лауреат кінопремії «Золота дзиґа» за визначний внесок у вітчизняне кіномистецтво (2020). Ада Роговцева входить до переліку найвідоміших жінок сучасної України.

З 1958 року – артистка Київського національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки, де пропрацювала понад 35 років.

Із 18 років Ада Роговцева перед камерою, а після  кіноепопеї «Вічний поклик» стала улюбленицею мільйонів.

Серед найвідоміших театральних ролей: «Юність Полі Вихрової» (головна роль, 1959); « Варшавська мелодія» (Гелена Модлевська, 1967; у цій ролі виходила на сцену понад 700 разів); «Хтось мусить» (Клава, 1971); «Хазяйка» (Гавриленкова, 1978); «Філумена Мартурано» (головна роль, 1983); «Матінка Кураж і її діти» (Матінка Кураж, 1986); «Пер Ґюнт» (всі жіночі ролі: Озе, Сольвейґ, Жінка в зеленому, Інґрид, Анітра, лікар у божевільні).

Актриса зіграла в кіно проникливі, чуттєві, комедійні та драматичні ролі.

Зараз українська акторка перебуває в Україні і активно займається волонтерством. У своєму будинку вона організувала «повноцінний штаб», куди захисники приходять помитися, випрати одяг та поїсти домашньої їжі.

БЕЗ ПРАЦІ НЕ ВИЙМЕШ І РИБКУ ІЗ СТАВКА

 

Рибальство відоме людям уже багато тисяч років. І це не перебільшення. Документально засвідчено, що класичній вудці вже принаймні 5 тисяч років.

Ідуть роки, але… В усьому світі любительське рибальство залишається найпопулярнішим видом активного відпочинку. А для деяких людей це вже спосіб життя – усе своє дозвілля вони віддають улюбленій справі.

Однак рибальство вимагає безліч специфічних навичок і вмінь. Потрібно знати снасті, пристосування риб. Але сучасному рибалці й цього мало. Він хоче знати все, що стосується його захоплення. Знати все про риб та їхніх підводних сусідів, їх спосіб життя, кормові вподобання й звички. А ще вміти приготувати й насолоджуватися смакотою рибальської кухні.

Саме тому актуальною на часі є книжкова виставка «Без праці не виймеш і рибку із ставка», присвячена Дню рибалки, який щорічно відзначається в Україні у другу неділю липня. В читальному залі нашої книгозбірні кожен рибалка і рибалка-початківець знайде корисну інформацію для себе. Бо справжній рибак – це завжди, а не тільки в свято. І щастя зловити рибу своєї мрії коли-небудь посміхнеться кожному!

Всім рибалкам – багатих уловів, терпіння та рибацького щастя!!!

ПОДАРУНОК БІБЛІОТЕЦІ ВІД АВТОРА

 

Наша бібліотека отримала черговий подарунок. Сьогодні до нас завітала поетеса, член літературної студії імені Федора Швіндіна – ЛЮДМИЛА ЛОВИГІНА, презентувавши свою нову збірку поезії  «НАД СУМЩИНОЮ ЛЕБЕДІ ЛЕТЯТЬ».

Збірка включає в себе чотири розділи, в кожному з якого відголосок війни. Війни страшної, болючої, жорстокої. Лютневий холод засів глибоко в свідомості кожного українця. Війна підло вкрала у нас всі барви… Але не забрала волю…. В кожному прочитаному рядку звучить жага до жаданої перемоги, миру для неньки України та незламності козацького духу.

Над Сумщиною лебеді летять.

Наперекір війні летять додому

Та звідки ж птахам теє знать,

Що рідний край в вогні палкому

Назва збірки прийшла невипадково. 25 лютого над рідним краєм поетеси пролітали лебеді, повертаючись із теплих країв. Вони несли на своїх крилах, весняне оновлення, новий період у житті всього живого. Це був добрий знак, що добро переможе непрохане зло.

Нескорене дівчисько – Україна!

Вона ще юна, та з міцним корінням!

Її ні волі, ні життя не підкорити,

Бо хочемо ми в мирі й щасті жити!

Ми щиро вдячні Людмилі Іванівні за такий неочікуваний та щедрий подарунок. Тепер цю збірку можете прочитати і ви. Тож ласкаво запрошуємо до нас в книгозбірню!

ПОЕТ ТРАГІЧНОГО ОПТИМІЗМУ

 

   З 7 липня 2022р. до уваги користувачів в читальному залі «Публічної бібліотеки ім.Л.Новиченка» представлена книжкова виставка «ПОЕТ ТРАГІЧНОГО ОПТИМІЗМУ»: присвячена 115-річчю з дня народження українського поета, археолога і громадського діяча Олега Ольжича (1907 – 1944).

Олега Кандибу (Ольжича) по праву вважають символом цілого покоління української молоді, яке у ХХ столітті щиро та беззастережно присвятило себе українській ідеї та боротьбі за відновлення незалежної української держави. Його творчий шлях, життя і діяльність були спрямовані на віддане та свідоме служіння своєму народові. Науковці у Європі та США знали його як археолога. Хтось захоплювався поезіями Ольжича, а товариші по боротьбі за вільну Україну зверталися до нього «Ідеаліст».

Він був творцем, і героєм великої доби в історії своєї держави. Вірив, що в недалекому майбутньому на Україну «зіпреться історія нового європейського духа». В ім’я України просив у Долі:

Пошли мені, молюся, дар один:

В ім’я її прийняти мужньо муки.

І в грізні дні залізної розплати

В шинелі сірій вмерти від гранати…

Пошановуючи Олега Ольжича як національно-політичного діяча, ми особливу – головну – увагу звертаємо  на його глибоке розуміння культурницької національної політики в духовному становленні нації. Чи не ці завдання ми повинні ставити перед собою нині, згадуючи діяльність Ольжича, ідея якого сформувала духовний світ поета.

 

ОЙ НА ІВАНА, ТА Й НА КУПАЛА

 

Щиро вітаємо всіх мешканців нашої громади з найколоритнішим та найцікавішим святом, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят – святом Івана Купала! До цього дня в читальному залі «Публічної бібліотеки ім.Л.Новиченка» представлена тематична викладка літератури «Ой на Івана, та й на Купала» на якій зібрана історія свята та звичаї.

Основні купальські обрядові дії відбувалися в ніч з 6 на 7 липня і називалися купаліями, а дівчата-виконавці – купалочками або купалками. Напередодні свята хлопці готували місце для основних обрядодій: збирали дрова для вогнища, встромляли в землю жердину (Купалу-Марену) або ставили обрядове дерево, яке дівчата наряджали вінками й кольоровими стрічками. Часто роль купальського дерева відводилася вербі – дереву смутку й жалю згідно народної символіки. Інколи ставили сосну, чорноклен, вишню. До свята дівчата плели собі віночки з трав та квітів, а парубки – з жита, або прикрашали зеленню капелюхи (брилі). Йдучи до купальського вогнища не озиралися, "щоб відьма не наздогнала", а потім співали пісні й водили хороводи навколо Купала-Марени. Після цього молодь починала перестрибувати через кострище. Спочатку хлопець і дівчина обмінювалися вінками (або парубок віддавав свого капелюха чи картуза), а потім, взявшись за руки, стрибали через вогонь, обходили Марену й ставали позад черги. Доброю ознакою для подальшої спільної долі молодят було те, коли над вогнем вони не розняли свої руки й не підпалили одяг. Для менших дітей замість вогню накладали купу кропиви, через яку хлопчики і дівчатка весело скакали. Вказані обрядодії були спрямовані на літнє очищення людей вогнем – живим вогнем, який добували на свято через тертя дерева об дерево.

Наступний обряд полягав в очищенні другою стихією – водою. Дівчата намагалися так пірнути у воду, щоб віночок з голови поплив по воді. Доброю ознакою було коли вінок не потопав, а напрям вказував "звідки свати будуть". Інколи купалки вставляли в свій віночок запалену свічку і так пускали на воду, а хлопці чекали на другому березі річки чи озера, щоб упіймати віночок своєї дівчини. Бувало парубки, не дочекавшись, кидалися вплав у воду або сідали на човни й ловили спеціально намічені їхніми дівчатами вінки. Повертаючи які, мали право на поцілунок.

Завершальним обрядодійством свята було розбирання Купайла-Марени. Гілочки з купальського дерева обламували й несли на городину, а стовбур (жердину) несли до води й топили. Інколи просто пускали на воду із запаленими свічками. В тих місцевостях, де виготовляли із соломи обрядову ляльку-Купайла, свято завершувалось ритуальним потопленням останньої.

Важливо відзначити, що Купайло було загальносільським святом, де було місце всім віковим групам та статям. І хоча основними діючими особами були молоді купалки та хлопці, до обрядодій залучали й молодиць, які допомагали "наставляти" купайлицю.

Хоча все ж основним мотивом купальських обрядодій було уславлення молодості, кохання й материнства. А тому крім загальних видовищних ритуалів проводились і утаємничені. Коли дівчата потайки збиралися групами по 9 осіб на березі водоймища, обирали з-поміж себе найвродливішу тілом, а та проводила захисний і зцілюющий обряд. Для цього готували в ритуальній чаші спеціальний відвар із лікарських трав (м'яти польової, гравілату міського, підмареника справжнього, кропиви, оману, шишок хмелю, шипшини), а потім обрана красуня брала лебедине перо й малювала тим настоєм на тілі подруг 9 захисних ліній, щоб "відьомське око" чи "злий дух" не вразили репродуктивних функцій дівчини.

Важливою вважалася символіка обрядодій. Дев'ять дівчат, дев'ять ліній –

відповідали 9 місяцям до народження дитини, а лебедине пір'я пов'язували з Лебедем – уособленням Білобога символу щастя, світла, добра. Особливо цілющим вважалося розпочати в цей час лікування хвороб і порушень репродуктивної функції. Оскільки обряд зцілення в цю ніч набував магічної дії через благословення Купайла (покровителя рослинності), Білобога – Лебедя, богині води Дани та бога світла Ора, які одружуються саме о цій порі. І хоча лікування відварами трав (при важких випадках) доводилося проводити цілий рік до наступного свята, все ж розпочати пити траву слід було саме в Купайлівську ніч.

Інші групи дівчат, яких турбували недуги шкіри, збиралися вдосвіта й, вибравши галявини з відповідною травою (підмаренником, чебрецем, материнкою, звіробоєм, м'ятою тощо), купалися у росі (повторюючи обряд протягом 10-15 наступних ранків). Знахарки ж збирали досвітню росу в горщики й використовували для лікування багатьох недуг та закликання дощу в посуху.

Виконавши основні купальські обрядодії люди розходилися додому. Годилося йти з оберегами (вінками на голові та перевеслом на поясі), ні в якому разі не оглядатися, можна було взяти з собою у вузлик купальського попелу. З його допомогою можна було взнати, хто відьма, бо та неодмінно мала прийти й просити "того що маєш", щоб не втратити силу.

Загалом люди вірили, що всі купальські облаштунки (вінки, перевесла, гілочки деревця, попіл, роса) мали не лише лікувальні властивості, але й значну оберігаючу силу від нечистих духів та відьом, що особливо активізувалися в Купайлівську ніч. Крім того, господарі для захисту свого обійстя в час Купайла запалювали на воротах "весільну" та "стрітенську" свічки, а також забивали в стовпці залізні зуб'я від борони. Обереговим зіллям називали й кропиву, яку клали на підвіконні, порозі, стайнях, і корінь Петрових батогів (цикорію польового).

Особливо загадковими були розповіді про цвітіння папороті в ніч на Купала. Для того, щоб це побачити, слід було вночі піти до куща папороті, розіслати під ним полотно (рушник), на якому святили паску, освяченим у церві ножем обвести навколо себе, покропити рослину свяченою водою й прочитати молитву. Тоді нечиста сила буде намагатися прогнати й налякати чоловіка (вітер, шум, кидає каміння й пруття), але не зможе подолати окреслене коло, тому не слід боятися.

А опівночі папороть розцвітає світлою жариною й падає в полотно, тому його слід одразу ж згорнути й сховати за пазуху. Такий сміливець набуває можливості бачити, як переходять із місця на місце дерева, розуміти мову птахів, тварин, рослин і дерев, зможе відшукати заховані в землі скарби і заволодіти ними. Ось така вона купальська ніч! Тож шукайте і ви свою квітку папороті!

У ЦАРСТВІ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН

 

Літо... Тож саме час збирати лікарські трави, щоб з настанням холодів підтримувати свій імунітет. Трави завжди були одним з найбільш цінних природних ресурсів, здатних подарувати людині здоров'я, красу і хороше  самопочуття. Збирають лікарську сировину саме тоді, коли вона містить максимальну кількість активних речовин. Є і маленькі секрети – в період тижня до Івана Купала рослини мають цілющі властивості та наділені магічною силою.

«Публічна бібліотека ім.Л.Новиченка» також не виняток, працівники займаються заготівлею лікарських рослин. Увесь збір ми поєднали з тематичною літературою і представили до уваги читачів арома-виставку «У царстві лікарських рослин», де зібрані всі матеріали стосовно збору, сушіння, вживання та користі.

Зараз у моді ароматерапія, тож в читальному залі можна насолодитися  пахучістю засушених та свіжих трав, які приносять душевне заспокоєння, а також послухати поради бібліотекарів, як заготовляти лікарські рослини, щоб вони не втратили свою цілющу силу і були максимально ефективними при застосуванні.

КНИГА КОЛЬОРУ ЛАВАНДИ

 

«Блакитне золото» - саме так називають надзвичайну квітку лаванди. Її поля  милують людське око чарівними переливами відтінків – від димчасто-бузкового до синяво-фіолетового. Саме зараз час цвітіння лаванди, яка так зачаровує своїми пахощами.

Аромат квітів і кохання з книги можна вдихнути і в «Публічній бібліотеці ім.Л.Новиченка». До уваги читачів чудова добірка літератури «КНИГА КОЛЬОРУ ЛАВАНДИ» - це і цікаві романи, захоплюючі love-story, улюблена поезія і незрівнянний аромат лаванди… Тож хутчій до нас в книгозбірню, твоя книга чекає на тебе.