Козаччина — одна з
героїчних і найславетніших сторінок багатовікової української історії. Понад
двісті років — з середини XVI сг. і до останньої чверті XVIII сг. — козацтво
було рушійною силою поступу України, вкарбувало слід у її визвольні змагання,
оборону від зовнішніх ворогів, розбудову держави, культурний прогрес.
Українське козацтво, як вільне військово-промислове об’єднання сформувалося з
усіх станів і прошарків тогочасного суспільства, насамперед селянства, на права
і свободу якого посягала польська шляхта, тому увібрало в себе волелюбні риси
українського національного характеру. Утворивши свою козацьку хрисгиянську
республіку на низу Дніпра, за порогами, козаки вважали основним своїм завданням
боротьбу з турецько-татарської агресією, а згодом, з кінця XVI ст., починаються
козацьке селянські повстання і тривалі війни проти польсько-шляхетського
панування на Україні, що завершилися народно-визвольною війною 1648-1654 рр.
під керівництвом Богдана Хмельницького і приєднанням України до Росії.
Козаччина була
знищена. Слава про її звитяжні діла залишилася жити в пам’яті поколінь.
Героїчний епос — думи та історичні пісні — зберіг і опоетизував кращі віхи
історії козацтва, уславив його численних ватажків, дав оцінку його патріотичних
настроїв, бойових виправ, високих моральних якостей, колоритних буднів. Все, що
було кращим і світлим і українському народі, асоціювалося з образами козака і
Запорізької Січі. В народній пам’яті козак став символом України, її волі,
краси, буйної степової вдачі.
Козак — це національний герой, що представляє українську
ментальність, українську душу, українське слово. Глибинно цей образ ще не
простежений до кінця, не збагнуто всю його велич і повноту. В основі своїй —
він ідеальний. Проте, на відміну від закутого в лати і статичного
західноєвропейського лицаря, він рухливий, життєрадісний, дотепний, сповнений
гумором і веселощами. Козак умів боротися, готовий був умерти за обрану справу,
зате умів і радіти життю, віддавав козацьким звичаям і веселощам частину свого
неспокійного розгойданого буття.
Комментариев нет:
Отправить комментарий