Поетична година
«Чистий промінь Лесиного слова» до 145-річчя від дня народження Лесі Українки
зібрала в читальному залі ЦРБ ім. Л.М. Новиченка учнів 7-А класу місцевої
школи. Бібліотекарі підготували цікаву розповідь про життя поетеси.
ЇЇ нелегка доля
– це боротьба з підступною хворобою, це великий творчий злет, це мужність і
велика любов до життя.
Так! Я буду
крізь сльози сміятись,
Серед лиха
співати пісні,
Без надії таки
сподіватись,
Буду жити! Геть
думи сумні!
І Леся жила й
творила, любила рідну землю, поважала ті краї, куди заносила її доля: Єгипет,
Грузію, Італію, вивчала мови цих країн, дружила з поетами. ЇЇ прекрасна «Лісова
пісня» - це гімн вічному коханню, природі рідної української землі. Леся
Українка була поліглотом, та рідна мова – це її доля, її душа. Протягом життя
нею було написано 270 віршів, не рахуючи поем, драматичних і прозових творів.
З вуст ведучих
Валентини Ткач та Людмили Бойко проникливо звучали улюблені вірші Лесі. Читці
намагались передати почуття поетеси всім присутнім.
Тема кохання, як
відомо, дуже актуальна, особливо для підлітків. Школярі з цікавістю й
хвилюванням слухали розповіді бібліотекарів про історії кохання Лесі та її почуття
до чоловіків, які надихали поетесу на створення чудових ліричних шедеврів.
Леся Українка
була талановитою людиною, а її художнє слово – гострим безжалісним мечем. Усе в
її творчому доробку було справжнім: вірші без пустодзвонних декларацій, кохання без фальшу, мука без порятунку, праця
– спасіння. І цю цілісність поетеса несла у світ. То було надзвичайно важливим
почуттям – світ цілісний, і всі його несправедливості можуть бути подоланими,
якщо кожна людина стане справжнім творцем.
Проводячи
поетичну годину, працівники бібліотеки намагалися допомогти школярам зрозуміти
Лесю Українку як поетесу і як людину з багатою, красивою душею, спонукати їх до
подальшого вивчення спадщини письменниці, яка до останніх хвилин життя не
залишала своєї зброї – поетичного слова.