Масляна в бібліотеці

У нашому суспільстві існує думка, що бібліотека – це сталий консервативний організм, а бібліотекарі – «сині панчохи», що працюють за чітко визначеними правилами. Це твердження взявся спростувати колектив Липоводолинської ЦРБ ім. Л.М.Новиченка, організувавши цікаве, незвичайне, веселе свято для своїх відвідувачів. «Масляна в бібліотеці» - таку назву мало театралізоване дійство, підготовлене бібліотекарями з нагоди свята Масляної.

Тож чудового погожого зимового дня усіх запрошених гостей у читальному залі бібліотеки зустрічав щедро накритий стіл зі стравами, що традиційно готуються у дні Масляного тижня: вареники з картоплею, капустою, сиром, налисники з маком, яблуками, капустою, м`ясом, грибами, ковбасою... Очі розбігались від розмаїття смаколиків та гарного оформлення столу в українському стилі. Гості – а це були постійні читачі бібліотеки та відвідувачі відділення соціально-побутової адаптації територіального центру – зручно розташовувались у святково прикрашеному читальному залі.

А далі розпочалась справжня вистава, у якій взяли участь майже всі працівники районної бібліотеки. З уст ведучих В.Ткач та Т.Лукіної слухачі дізнавались про традиції святкування Масляної в Україні, про основні звичаї та обряди у цей період. Усіх присутніх привітала Масляна (провідний бібліотекар відділу інформаційних технологій Ю.Міщенко). Саме театралізоване дійство – це подорож днями Масляного тижня. Тож у понеділок люди справляли Колодки. Колодка – символ продовження роду. Жінки (редактор відділу комплектування Л.Сітак та бібліотекар відділу обслуговування Л.Бойко) продемонстрували обряд пеленання Колодки.

У вівторок свекрухи ходили в гості до невісток. Свою театральну майстерність у цій сценці показали Свекруха (директор ЦБС С.Лисенко та Невістка (бібліотекар відділу обслуговування Л.Лисенко). Вони зірвали шквал аплодисментів, бо перевтілення в образи було дуже достовірним.

У середу тещі частували своїх зятів млинцями, а у п`ятницю зяті катали своїх тещ вулицями міст і сіл.  Зять (завідуючий господарством В.Пронь) і Теща (завідуюча методико-бібліографічним відділом ЦРБ В.Мельник) прекрасно продемонстрували, як складаються взаємовідносини між цими родичами.

Четвер та субота були днями масових гулянь, походів у гості, спільних веселощів, співів. Тож присутність на святі ансамблю «Мелодія» територіального центру (керівник С.Цікало) та їх майстерне виконання українських народних пісень стало гарним доповненням свята.

У неділю українці просили  вибачення за всі образи, які вони робили протягом року. Дуже проникливою стала сцена Прощення, коли усі дійові особи свята по черзі просили один у одного пробачення. Захід завершився спільним виконанням українських пісень та частування за щедрим столом.

Глядачі щиро дякували бібліотекарям за підготовлене свято, адже у будь-які часи, навіть такі важкі, як зараз, українці, як сказала одна з гостей, своїм оптимізмом, надією на краще, гарною піснею притягують до України - неньки все гарне, хороше, позитивне.

Герої Небесної Сотні

На підтримку ініціатив громадськості та з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 – лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України, Президент України П.Порошенко видав Указ про встановлення в Україні Дня Героїв Небесної Сотні, який відзначатиметься щорічно 20 лютого.

Саме з цією метою до Дня пам`яті Небесної Сотні в читальному залі Липоводолинської ЦРБ ім.Л.М.Новиченка розгорнуто прес-огляд «Герої Небесної Сотні», на якому представлені матеріали із періодичних видань про страшні події української революції та розміщені фото тих героїв, які загинули за Україну.

Бібліотекар відділу обслуговування Л.Лисенко провела презентацію фотоальбому «Люди Майдану. Хроніка», виданого в місті Києві за редакцією Л.Івшиної у 2014 році, який був подарований районній бібліотеці письменником-земляком Миколою Гриценком під час його візиту на Липоводолинщину.

Ось уже рік віддаляє нас від трагічних подій на Майдані. Побиття студентів... Багатотисячні мітинги у центрі Києва... Небесна Сотня... Революція гідності... Саме ці події і відображає цей фотоальбом. Це збірка знакових фотографій з Майдану: від першого вечора – до трагічних подій на Інститутській. І навіть більше. Фотокореспонденти та журналісти газети «День» були у вирі подій, серед тих, хто творив історію на головній площі країни та поза нею. Цей альбом – узагальнене відчуття Майдану безпосередніми його учасниками, - яким його побачив, зафіксував та осмислив на своїх шпальтах «День».

Бібліотекар, демонструючи фотознімки, згадувала разом з читачами ті жахливі сторінки історії, які на жаль уже не можна викреслити з нашого життя. Майдан вивів на авансцену української і світової історії нові українські обличчя, характери. Тож запам`ятаймо той час у образах...

Хвилююча зустріч із воїном-земляком М.Рудковським

У житті кожного з нас головною темою останніх місяців є ситуація на Сході нашої країни. На жаль, нині вороги намагаються похитнути єдність України, розв`язати війну. Зберегти цілісність зараз – отже зберегти саму країну. Тому там, на Сході, зараз воюють тисячі наших воїнів – братів, чоловіків, батьків, синів. Вони відстоюють непорушні кордони держави, наш з вами спокій. Багато земляків-липоводолинців також знаходяться у зоні АТО. Нещодавно один із них – Максим Рудковський, житель села Яганівка, перебував у короткій відпустці. Тож працівники сільського клубу, бібліотеки та школи скористались нагодою та організували зустріч з односельцем для учнів школи, вчителів та всіх небайдужих жителів села. 

                                           

Виступ сільського голови М.В.Ізюменка надав можливість ще раз згадати про прагнення українців здобути волю з часів київських князів і до сьогодення. Цікавою та повчальною була його розповідь.

Потім ведуча зустрічі бібліотекар сільської бібліотеки С.М.Коновал запросила гостя розповісти про його бойові будні. У суцільній тиші всі присутні слухали Максима. Він розповідав, як починав служити 10 місяців тому, як потрапив на Донбас, як воюють він та його бойові побратими зараз. 

Розповідав про побут воїнів, про те, як вони відпочивають, що їдять і як слідкують за особистою гігієною. Розповідав про бойові машини, на яких воює, і про незламний дух бійців. Про те, що вони завжди відчувають підтримку своїх рідних, друзів, земляків. Максим показував фотографії, музичний кліп про його батарею.

Вдячні учні подарували гостю багато власних малюнків з проханням передати їх воїнам на передовій. Подарували Максиму й оберіг – янгола-охоронця, зробленого з бісеру. Передали йому Прапор України з проханням повернути цей символ державності назад у Яганівку з підписами бійців, які обороняють всіх жителів нашої країни.

Вдячні слова матері воїна О.В.Симоненко були адресовані друзям-волонтерам, всім тим, хто підтримує і вболіває за українську армію. Вона з хвилюванням розповіла присутнім про те, як відроджується наше військо. Про те, як потрібно любити свою землю, як треба захищати її безкраї простори. Побажала учням розвиватися фізично і духовно та порадила у вільний час займатися корисними справами, долучатися до волонтерського руху.

Найбільш хвилюючим моментом зустрічі був виступ юної поетеси Дарини Котової. Вона присвятила власний вірш бійцям АТО і прочитала його всім присутнім. Закінчився захід спільним виконанням пісні «Сонячне коло».

Такі зустрічі треба проводити якнайчастіше. Щоб наше підростаюче покоління на прикладі старших товаришів вчилося любити і бажало захищати свою рідну землю.

Лише для любові варто жити

Ось уже багато років є свято - одне з найулюбленіших на Заході і в нашій країні. Цей день у різних країнах називається по-різному: у Норвегії – День романтиків, у Швеції – День усіх сердець, у ряді європейських країн – День закоханих. День святого Валентина святкують 14 лютого. Люди традиційно дарують валентинки, виготовлені власноруч або придбані в магазинах - маленькі вітальні листівки у вигляді сердечок з найкращими побажаннями, які відправляють коханій людині. Незважаючи на те, що День святого Валентина вважається в першу чергу святом закоханих, цього дня обов`язково вітають всіх, кого люблять: дідусів і бабусь, братів і сестер, батьків і друзів.

Кохання – це одне маленьке слово, що містить дуже великий, просто величезний зміст. Це частинка душі, переповнена неописаним щастям і насолодою. Це перш за все почуття, яке народжується в серці часом в найбільш непередбачуваний момент, і ми не в силах нічого з цим вдіяти.

Саме темі кохання була присвячена інтелектуальна гра «Що? Де? Коли?», в яку зіграли учні 10-А класу у читальному залі ЦРБ ім.Л.М.Новиченка. Команду «Амур» було сформовано з 6 чоловік: Олександра Панасенка, Олега Берези, Влада Щербини, Ані Ваглай, Дмитра Запорожця та Оксани Зборик (капітана команди). Хоч учасники гри ще юні, і можливо, ще не змогли відчути це почуття на собі, але з питаннями-завданнями добре впоралися. Команда бібліотекарів підготувала різноманітні запитання, зокрема окремі з них:

-          Як називають чоловіка, котрий часто закохується в жінок?

-          Військове змагання лицарів у середні віки?

-          Атрибут одягу, який дама дарувала лицарю, коли була небайдужа до нього?

-          Як називається чоловік, який відрізняється від інших чоловіків пунктуальністю і вмінням тримати своє слово, котрий ніколи не кривдить жінку?

-          Яку має назву продукт, який є найпоширенішим з подарунків на День святого Валентина. Ще його вважають одним з афродизіаків, тобто речовин, що підсилюють любовний потяг.

     Було також багато інших цікавих і оригінальних запитань. Діти з великим задоволенням обговорювали їх між собою та давали правильні відповіді. Коли ведуча гри завідуюча відділом обслуговування ЦРБ В.Ткач  оголосила перемогу команди «Амур» над командою бібліотекарів з рахунком 6:1, діти виявили бажання ще додатково відповісти на запитання, які залишалися за ігровим столом.

   Гра закінчилась. Але нехай на Землі ніколи не закінчуються ці світлі почуття, які спонукають людей творити, любити, жити, відчувати себе потрібними, коханими та жаданими.

Я для тебе горів, український народе!

У кожної людини є свій життєвий шлях. В однієї він – рівний, довгий, без перешкод, а в іншої – навпаки, тяжкий і звивистий. Та не всі дороги приводять до всенародної поваги і любові. Симоненкова дорога – важка, трагічна і коротка. Але пам`ять про нього вічна, вона живе у наших серцях, любов до його творчості безмірна. Тож згадати «нашого» Василя Симоненка добрим словом запросили бібліотекарі відділу обслуговування ЦРБ ім. Л.М.Новиченка учнів 10-Б класу місцевої школи. Ведучі заходу Н.Василенко та Л.Бойко в літературному екскурсі «Я для тебе горів, український народе», який був приурочений до 80-річчя з дня народження поета, ознайомили учнів з його коротким, але значимим життєвим і творчим шляхом.

Народився Василь Андрійович 8 січня 1935 року в селі Беївці Лубенського району на Полтавщині в сім`ї колгоспників. Велику роль в його житті відіграв дід Федір Трохимович та найрідніша на землі людина – мати Ганна Федорівна. Вони завжди часом незримо були присутні в його творчості. Присвятив їм свої вірші «З дитинства», «Дід умер», «Матері». Своєрідним заповітом стали його знамениті «Лебеді материнства» як гімн синівської любові та  патріотизму. Частина цього твору покладена на музику й стала піснею.

Науки долав легко і з задоволенням, бо ще з юності прагнув докопатися – «чого його народу так не везе і хто в тому винен». Студентське життя було багате на дружбу, на цікаві особистості, творчі суперечки, на мрії про майбутнє. Як журналіст він сміливо вторгався у різні сфери життя, різко критикував вияви бюрократизму, неуваги до трудівників, теплим словом відгукувався про добрих людей.

Тема любові до Батьківщини, до рідної землі, до рідної мови, до простих трудівників, що вирощують хліб на повен голос звучала у віршах поета «Задивляюсь у твої зіниці», «Україні», «Моя мова», «Ні! Не вмерла Україна». Окремі з них прозвучали з уст  ведучої Л.Лисенко. Діти мали змогу почути вірш «Ти знаєш, що ти – людина...» у виконанні самого автора у запису. Окрасою заходу стали музичні композиції на слова В.Симоненка.

Василь Симоненко – від Бога і народу, поет-філософ і борець, який ніколи не боявся казати і писати правду, боровся за справедливість. Його творчість живе, їй відкритий шлях до юнацьких сердець, до народу, до України, яка навіки увінчала поета своєю любов`ю. По закінченню заходу слухачі виявили бажання сфотографуватись біля книжкової вітрини «Витязь молодої української поезії», яка розгорнута в читальному залі бібліотеки з нагоди ювілею письменника.