ЛИПОВІЙ ДОЛИНІ - 393 РОКИ

                                   Історії сиве й далеке відлуння

                                        Приходить у нашу хатину здаля.

                                                Від річки Хоролу до древньої Груні -

                                             Це прадідів наших священна земля.

                                                                                   Федір Чирва

Життя посилає окремим людям таку долю, яка з перших же кроків свідомого буття ставить їх в сприятливі умови для розвитку свого обдарування. До таких людей належить автор книги "На берегах шести річок" Олександр Климов, якого наприкінці 50-х років минулого століття хвиля життя  принесла за направленням  на Сумщину. Один з розділів книги присвячений рокам роботи в Липовій Долині. Пропонуємо користувачам соціальних мереж уривки з книги О.Климова "На берегах шести річок".

... Визначною і пам'ятною подією в Липовій Долині було відкриття Меморіалу пам'яті земляків і тих, хто загинув, звільняючи від окупантів  селище у роки Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 років. Його відкриттю передувала велика робота. Було заздалегідь замовлено проект виготовлення пам'ятника. Вирішили спорудити Меморіальний комплекс на центральній площі, там, де була братська могила воїнів, загиблих при захисті і звільненні Липової Долини від фашистів.

Площа, як така, була не визначена, не  облаштована. Було все в плані. На початку 1973 року замовили виготовлення плану-проекту. Погодили, проектно-кошторисну документацію, інші необхідні питання. Виготовляв скульптор у майстернях Ленінграда. Привозили їх з Ленінграда потягом у Ромни в спеціальних упаковках.

Монтували на місці. Скульптор і архітектор передбачали поставити  фігури безпосередньо на тротуарні плити. На мій погляд, таке розміщення фігур було непродуманим. Тим більше, що сам комплекс був набагато нижче дороги. Мене підтримав архітектор Лісненко М.І. і ми домоглися, щоб пам'ятник підняти. Автори проекту погодилися. На стелі викарбували сотні імен земляків, що загинули і боях за Батьківщину.  Великий вклад у будівництво внесла міжколгоспна будівельна організація, яку очолював Олексій Федорович Наумко. Брали участь й інші організації, зокрема районне відділення  "Сільгосптехніка", шляхобудівельні організації, майже всі установи селища, школа, молодь.

Відкриття Меморіалу відбулося урочисто. Воно було приурочене тридцятиріччю визволення України від фашизму. Наш район і селище були звільнені 9 вересня 1943 року.

Близько 11 години у неділю, 15 вересня 1974 року, сходилися з квітами мешканці селища. Організації сходилися колективами, колонами, з гірляндами квітів. Народу було багато, майже всі мешканці селища. Були присутні і гості. Своєю присутністю вони засвідчували велику повагу і шану до тих, хто віддав своє життя за визволення селища, воїнам-землкам, що загинули у роки війни і не повернулися на рідну землю. Іван Васильович Гольченко, голова селищної ради, відкрив мітинг і надав слово мені. У промові я сказав, що вічно в серцях поколінь зберігатиметься світла пам'ять про тих, хто віддав своє життя за честь і незалежність своєї Батьківщини, за те, щоб було світле мирне небо, за наше сьогодення. Свідком немеркнучої слави про мужність і їх героїчний подвиг буде споруджений  в селищі меморіал, який ми відкриваємо сьогодні. Я запропонував вшанувати хвилиною мовчання пам'ять загиблих воїнів-визволителів. На урочистому мітингу виступив ветеран Великої Вітчизняної війни, кавалер багатьох нагород Петро Степанович Воронцов, голова місцевого колгоспу ім. Горького. Від молоді селища виступав Віктор Олещенко, призовник, працівник РЕС, учениця четвертого класу  Липоводолинської середньої школи Люба Хрокало. Під звуки траурної мелодії опустилося біле покривало, і пам'ятник було відкрито.

Постаті трьох жінок - символ материнської любові до рідної Вітчизни, вічної скорботи і туги за загиблими, постали перед присутніми. Хвилини були незабутні. Втриматися від сліз не зміг ніхто. В моїй пам'яті ця подія залишилася навічно. І я гордий тим, що вніс немалий вклад разом з багатьма в спорудження меморіалу, як вічної пам'яті про воїнів Липової Долини.

... Відчувалась в ті часи потреба у селищі і в селах району у безалкогольних напоях, ковбасних, особливо в кондитерських виробах. Свого виробництва в районі не було. Все завозилося в основному з Ромен, Сум. Це мене турбувало, відчував незадоволення, що в інших виробляють, а ми ні. Домоглися різними способами, а це було не просто і не легко, щоб побудувати для селища і району сучасний потужний харчокомбінат, як говорили тоді, в далекому сільському районі. Побудували, потужний для того часу перспективний комплекс харчової індустрії для району. Всі доклали зусиль, щоб  освоїти і випускати продукцію, підібрали  і навчили кадри. Потужний комбінат працював. Та сьогодні там пустир. Споруди з цегли і бетону згоріли до тла без вогню і полум'я, залишилися уламки для історії, які нагадуватимуть потомкам, як вчиняли необачно їхні батьки і діди.

У райцентрі не було автозаправочної станції. Заправляли службові автомобілі всі організації, хто де зумів. В кожному селі самі керівники господарств вирішували питання заправки техніки пальним. А в райцентрі всі, кому потрібно було заправити автомобіль, бігали кругом сільгосптехніки, інших організацій. Особливо великі незручності були для тих, у кого був власний автотранспорт, якого з кожним роком збільшувалося. Пальне було дешеве. Всі розуміли, де і в кого у Липовій Долині заправлялися власники автомобілів. Умовили керівництво Роменської нафтобази побудувати у Липовій Долині автозаправочну станцію. Побудували. Працює й сьогодні, правда, зі змінами і добудовами.

... Десь у роки війни У Липовій Долині через річку Хорол був побудований дерев'яний міст. Навантаження транспорту і техніки він не витримував. Потрібно було будувати міст. Всі розуміли, що потрібно. Та коли розпочинали робити розрахунки, що і скільки чого потрібно - замовкали. Замовкали до наступної аварії на мосту, коли хтось або щось провалювалося.

В район приїхав голова облвиконкому Андрій Михайлович Науменко. Я зустрів його на кордоні з Роменським районом. Їхали, розмовляли про стан справ в у районі, і я попросив зупинитися перед мостом. Намалював словами можливу картину і перспективу, що може трапитися на мосту.

Андрій Михайлович терпляче слухав, про це йому й раніше говорили керівники району.

- Ти менше мене страхай, що ти пропонуєш? - сказав він.

- Побудувати міст, - відповів я.

- А ти знаєш, скільки таких мостів в області?

- Не знаю, напевно, багато.

- То ж то й воно, що багато і всі хочуть, щоб їм хтось побудував.

Розмова йшла біля мосту і продовжувалася в робочому кабінеті. Після довгих розмов, розрахунків Науменко погодився, що потрібно Липовій Долині допомогти.

Порадив негайно написати листа в облвиконком, обґрунтувати  прохання. Все було зроблено за декілька днів. Лист був направлений за двома підписами - першого секретаря райкому партії Буланого і голови райвиконкому Климова. Будівництво мосту було включене в план, виготовлена технічна документація.

Науменко допоміг мені зустрітися з головою  виконкому Полтавської обласної ради - заступником голови Президії Верховної Ради УРСР - Степаном Карповичем Бойком з питання будівництва моста...

... Не легко було вирішувати, щоб Полтавський трест "Мостобуд" будував у нас в Липовій Долині міст. Нагадую, Полтавський трест. Доводилося накривати "поляну". Були на ній Бойко і Науменко. Це було моє, напевно, перше випробування організації неофіційної зустрічі на такому рівні. Багато повчального отримав. Пригодилося в подальшій роботі.

Але тут вже була відчутна допомога Володимира Юхимовича Семичастного, першого заступника Голови Ради Міністрів України. Сьогодні красень міст прикрашає селище. Коли був старий міст, сполучення через річку Хорол для пішоходів було по греблі - насипу, яку називали алея.

ЛИПОВІЙ ДОЛИНІ - 393 РОКИ. ПОЧЕСНІ ГРОМАДЯНИ ЛИПОВОЇ ДОЛИНИ

     Історія кожного краю пов’язана з його людьми. Із мальовничим селищем на берегах тихоплинного Хоролу пов’язані долі багатьох людей. Кожна земля народжує таланти, кожен край може пишатися людьми, що внесли вагомий внесок в розвиток та процвітання рідної сторони.

      Звання «Почесний громадянин селища Липова Долина» присвоєно наступним особам: Федору Івановичу Чирві, Олексію Петровичу Цилюрику, Олександру Васильовичу Климову.

   ФЕДІР ІВАНОВИЧ ЧИРВА народився 12 лютого 1923 року у бідній матеріально, але багатій духовно сільській родині. Закінчив Галаївецьку початкову і Липоводолинську школу. Ще з юних років захоплювався літературним словом й українською піснею, але мрії перекреслила Велика Вітчизняна – після 9-го класу він пішов на війну. 10-й закінчив уже після  перемоги над фашизмом, у 1960-у – Сумський педагогічний інститут і став учителем. Любив цю професію, віддавав учням свої знання і часточку душі. Мав високе звання «Відмінник народної освіти».

  За покликом серця займався Федір Іванович літературною, поетичною діяльністю. Свого часу ще у 1939-1941 роках був дописувачем обласних газет «Більшовицька зброя» та «Більшовицька молодь». Вірші, новели, казки друкувалися в газетах «Червоний промінь», «Сумщина», «Цілком відверто», «Сільські вісті» і багатьох інших. А переважно – у районній газеті «Наш край», членом літературної студії при редакції якої він був. Вірші про долю простої людини, написані душею, були доступні й зрозумілі будь-кому. Творчі доробки Ф.І. Чирви друкувалися у збірках районних літстудійців «Пролісок» та «Мотиви Прихоролля». Самостійна збірка «На зраненім крилі» (2012 рік) – останнє «дітище» поета. Його вірші покладені на музику, і вони стали своєрідною візиткою Липоводолинщини.

  Мав Ф.І. Чирва фронтові нагороди – орден «Великої Вітчизняної війни», «За мужність», медаль «За відвагу», освітянські відзнаки, медаль «Ветеран праці». І ще одну, без сумніву, дуже високу – визнання земляків, за те, що вчив любити і поважати рідний край, народ, який мешкає в ньому, цінувати батьків.

  Помер 28 листопада 2013 року.

  Рішенням Липоводолинської селищної ради від 18.12.2008 р. Федору Івановичу Чирві присвоєно звання «Почесний громадянин селища Липова Долина».

      ОЛЕКСІЙ ПЕТРОВИЧ ЦИЛЮРИК народився  17 березня 1929 року в селі Малий Вистороп Лебединського району. У два роки померла мама, і його виховували батько та мачуха. В 1943 році загинув на фронті батько, і мачуха віддала його в патронат, де і виховувався до 15 років. Навчався у ФЗО, відслужив три роки у Радянській Армії в Іркутську. Закінчив Маловисторопський технікум, після закінчення якого працював головним агрономом у Чернігівській області.

  В 1960 році переїхав на Сумщину в Липоводолинський район у село Калінінське, де працював керуючим відділком, а потім – головою робітничого комітету. В 1965 році обраний головою райкому профспілки працівників сільського господарства. На той час заочно закінчив Харківський сільськогосподарський інститут ім.. В.В. Докучаєва.

  В 1971 році обраний заступником голови райвиконкому. На цій посаді пропрацював 18 років, внісши вагомий вклад в економічний і соціальний розвиток району, його розбудову. Будучи відповідальним за будівництво, з його ініціативи і за безпосередньої участі проектувалися і будувалися такі об’єкти, як міст через річку Хорол, школа, дитсадок «Веселка», поліклінічне відділення ЦРЛ, хлібохарчокомбінат і багато інших об’єктів в селищі та районі. Після виходу на пенсію 5 років був головою інспекції з охорони природи, потім обраний відповідальним секретарем районної організації товариства по охороні навколишнього середовища, де і пропрацював до останнього дня життя, маючи трудового стажу 67 років. За сумлінну працю нагороджений орденом і шістьма медалями.

     28 липня 2011 року перестало битися серце Цилюрика Олексія Петровича.

   Рішенням Липоводолинської селищної ради від 31.03. 2009 року О.П.Цилюрику присвоєно звання «Почесний громадянин селища Липова Долина».

       ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ КЛИМОВ народився 15 жовтня 1934 року в селі Надросівка Володарського району Київської області. Після закінчення середньої школи вступив до Білоцерківського сільськогосподарського інституту. В 1958 році, після закінчення інституту розпочав трудову діяльність на посаді головного агронома, а згодом і голови колгоспу «Великий жовтень» Липоводолинського району. За 22 роки перебування в Липоводолинському районі перебував на посадах начальника районного виробничого управління сільського господарства, голови виконкому Липоводолинської районної ради, першого секретаря райкому партії.

  За період роботи на посадах голови виконкому Липоводолинської районної ради та першого секретаря райкому партії (1968 -1980рр.) він зробив дуже багато для розвитку селища, а саме в центрі Липової Долини було побудовано середню школу, районний вузол зв’язку, приміщення дитячого садка, суду, універмагу і готелю, автовокзал, меморіальний комплекс та інші споруди.

  З 1980 по 1990 роки працював першим секретарем Роменського міському компартії, а з 1990 по 1998 роки – начальником управління соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації. Після виходу на пенсію працював на керівних посадах в комерційних структурах. Загальний стаж роботи – 52 роки.

   Обирався депутатом обласної, районної та міської рад. Підполковник у відставці.

   Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, двома орденами «Знак пошани», грамотою Президії Верховної Ради України та багатьма медалями.

   Рішенням Липоводолинської селищної ради від 29.01.2013 року О.В.Климову присвоєно звання “Почесний громадянин селища Липова Долина».

ПОДАРУНОК ЗА МАЛЮНОК

Маленькі жителі вулиці Зеленої підтримали вуличну акцію "ПОДАРУНОК ЗА МАЛЮНОК", оголошену дитячою бібліотекою-філією публічної бібліотеки ім. Л.Новиченка до Міжнародного дня захисту дітей. Учасники акції Ліза та Іра Синько, Настя і Ваня Галушко розмалювали вулицю всіма кольорами веселки, за що й отримали солодкі призи. Висловлюємо окрему вдячність Надії Синько за організацію дітей.

ОЙ ЯКА Ж ТИ ГАРНА, СОРОЧКА ВИШИВАНА

Всесвітній день вишиванки – міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Вишиванка – це не просто одяг, це оберіг нації. Ми вбираємось в вишиванки не тільки для краси, а ще й для того, щоб зберегти наш рід і показати всьому світу, що є така країна – Україна, яка має свою історію, національну культуру, звичаї традиції.

ПИСЬМЕННИКИ КРАЇН ЄВРОПИ

З нагоди святкування Дня Європи та Року Європи в Україні в  публічній бібліотеці ім. Леоніда Новиченка представлена  книжкова виставка-інсталяція  «Письменники країн Європи», яка познайомить користувачів бібліотеки з визначними культурними пам’ятками країн Європейського Союзу та кращими творами зарубіжних письменників.  

СІМ’Я – КЛЮЧ ДО ЩАСТЯ

Щорічно, починаючи з 1993 року, в  Україні, як і  у багатьох країнах світу, 15 травня  відзначається Міжнародний день сім’ї. Це одне з найбільш зворушливих і теплих свят весни. Адже сім’я дає початок життю людини, формує її як громадянина. Сім’я – джерело любові та поваги, на якому будується будь-яке цивілізоване суспільство.

З нагоди свята  в  публічній бібліотеці ім. Леоніда Новиченка організовано  тематичний калейдоскоп «Сім’я – ключ до щастя», де представлені  художня література, практичні поради для батьків  по вихованню дітей, про взаємовідносини  у сім’ї.                                  

УВАГА! АКЦІЯ «МОЯ РОДИНА ЛЮБИТЬ ВИШИВАНКУ»

Вишиванка в Україні завжди відігравала велику роль. Це наш український фольклор, наш національний оберіг і ідентичність України. Щорічно, у третій четвер травня, українці святкують День вишиванки. Вишиванка ніколи не була простою одежиною. Вона – символ сім’ї, культурних цінностей та надбання українського народу протягом століть. Дівчата готували собі вишиванки як посаг, дарували вишиті сорочки коханому парубку. Тогочасну українську хату неможливо було уявити без чарівної скрині з вишитими сорочками для господаря та господині. Вишиванки були сімейним скарбом, а вміння прикрашати сорочки вишивкою – мистецтвом, що передавалося з покоління в покоління.

Сьогодні вишиванки одягати стало модно, стильно, це прояв гордості, патріотизму та ознака національної приналежності. Ми вбираємось в вишиванки не тільки для краси а ще й для того, щоб зберегти наш рід.

Липоводолинська публічна бібліотека ім. Леоніда Новиченка запрошує жителів Липоводолинської об’єднаної територіальної громади  долучитися до акції "МОЯ РОДИНА ЛЮБИТЬ ВИШИВАНКУ". Стати учасником акції може кожна родина, яка розмістить своє родинне фото у вишиванці на сторінці Facebook  додавши хештеги #ДеньВишиванки2020 #БібліотекарЛиповаДолина

Розпочинаємо акцію колективним фото бібліотечної родини.