Моя Україна, я – твоя дитина

Напередодні Дня Конституції  працівники публічної бібліотеки ім. Л.Новиченка завітали на дитячі майданчики відпочинку в селищі Липова Долина  запропонувавши дітлахам взяти участь в дитячо-патріотичному квесті «Моя Україна, я – твоя дитина».
Діти з радістю пройшли всі етапи розважального квесту, знайшли всі відповіді та відгадали зашифрований вислів,  разом весело і з користю провели час.

З Днем Конституції

https://www.youtube.com/watch?v=njBtLCJBJxk

З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ КОНСТИТУЦІЇ

День Конституції – державне свято щорічно відзначається 28 червня на честь ухвалення Конституції незалежної України. Конституція – це не лише Закон законів, це – серце, ядро подальшого розвитку і вдосконалення суспільства. Вона увійшла в життя українців, як головний оберіг державності і демократії, гарант незалежності й соборності України.

З метою належного відзначення дня Конституції у публічній бібліотеці ім. Л.Новиченка представлений історичний екскурс «З історії української Конституції», який містить історично-довідкові матеріали про основний державний документ.

ЦЕ НАША БІЛЬ, ЦЕ НАША ПАМ’ЯТЬ

День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни – день пам'яті в Україні. Відзначається щорічно 22 червня, у день початку німецько-радянської війни, яка забрала життя кожного п’ятого українця. З нагоди відзначення Дня скорботи і вшанування пам`яті жертв війни в Україні у читальному залі публічної бібліотеки ім. Л. Новиченка діє виставка-пам`ять «Це наша біль, це наша пам’ять».

               

КНИГИ З ДОБРИХ РУК

     Для людей з великим серцем навіть власні героїчні вчинки здаються звичайною справою. Їх покликання – допомагати ближньому, їх життєве кредо – радіти кожному прожитому дню і дарувати радість іншим.

    У тому, що світ не без добрих людей переконались і працівники Липоводолинської публічної бібліотеки ім. Л. Новиченка, які отримали від небайдужих жителів селища книги в дарунок. Серед цієї літератури є книги на різну тематику – це історія, медицина, фермерство, а також художні твори. Варто зазначити, що подаровані книги у чудовому стані, а неймовірно красиві та яскраві ілюстрації роблять їх ще більш привабливими.

Тож ласкаво просимо, нові книги чекають своїх читачів!

Увага! Оголошення

НАРАДА БІБЛІОТЕЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

5 червня відбулася нарада бібліотечних працівників публічної бібліотеки ім. Л.Новиченка Липоводолинської селищної ради.  На ній було проаналізовано роботу бібліотек в період карантину, надані рекомендації по обслуговуванню читачів після відкриття бібліотек та  обговорені основні напрямки роботи на ІІІ квартал.

ДИВА РІДНОГО СЕЛИЩА

Чи є де ще така краса?

Чи ще цвіте де так калина?

Верба над річкою звиса,

І лине пісня солов’їна.

Золоті пшеничні поля, веселі білі хати серед вишневих садів, повиті маревом тополі край дороги, верби, які полощуть свої коси у річці, повні пташиного співу гаї та діброви, зелені ярочки з невеликими струмками на дні, річка, яка тихо несе свої води серед ланів, - усе це наша Липова Долина.

Напередодні свята Трійці, яке є для селища храмовим, пропонуємо жителям і гостям Липоводолинської громади фото-екскурс по краєвидах та визначних місцях Липової Долини.

https://www.youtube.com/watch?v=C2YSyA29j1o 

ЗАКЛЕЧАЛИ ВОРОТА – ТРІЙЦЯ ЙДЕ ДО НАС СВЯТА

7 червня в Україні відзначають одне з найбільших християнських свят, яке припадає на 50-й день від Великодня. В народі його називають по-різному: П’ятидесятниця, День Зіслання Святого Духа, День Святої Трійці. В цей день прийнято прикрашати храми і будинки гілками з дерев, луговими травами, квітами.

Свято Трійці – одне з найулюбленіших свят липоводолинців, адже саме цього дня жителі святкують свято селища. З різноманітною інформацією про його історію, традиції святкування  в Липоводолинській публічній  бібліотеці ім. Леоніда Новиченка оформлено книжкові виставки-інсталяції «Заклечали ворота – Трійця йде до нас свята» та «Я люблю Липову Долину».

ПОЕТИЧНИЙ ЦВІТ ЛИПОВОЇ ДОЛИНИ

ОЛЕНА МИХАЛЕВИЧ

Народилася 25 листопада 1976 року в смт Липова Долина в творчій родині. Закінчила Липоводолинську загальноосвітню школу та Лебединське педагогічне училище. Її поезія іноді іронічна, іноді самокритична, а іноді доволі серйозна, тонко відчуває природу. Друкує свої вірші в соціальних мережах.

З ДНЕМ ВИШИВАНКИ!

Дочка свого народу – Українка

З бровами-ластівками, з ружами-губами

Мого єства кожнісінька клітинка

Розділить радість свята разом з вами!

Століттями довбуть орли печінку

Землі моїй святій, слізьми омитій,

Та берегиню роду – Українку

Не вдасться осквернити хижій свиті!

Палає погляд, мов зоря ізранку,

Гаряча вдача, як небес дарунок,

А як вдягну у квітах вишиванку,

То кожен погляд – наче поцілунок!

                    *****

Немодною здаватись не боюся,

Не прагну закордонних берегів,

За чудесами світу не гонюся –

Мені достатньо річки і лугів

Ось у таночку закружляв метелик,

З ним ластівочка в небі заодно,

Оце і є найкращий в світі «тєлік»!

Оскароносне, зіркове кіно!

Я полікую очі різнотрав'ям,

Наповню душу зеленню листка –

Це істинне природи православ'я!

Релігія берізки і дубка!

Ген пролетів над річкою лелека,

А, може, він комусь дитя несе?

Для тіла і душі жива аптека –

Тут сам Господь заготував усе.

                  *****

Не треба нам ні ката-супостата,

Ні ласих до наживи ворогів –

Самі собі підпалюємо хату

І власних розпинаємо богів

В очах людей підступність і ненависть

І так уже віками повелось –

Зʼїдає багатьох огидна зависть

Нечистих відьом сила розвелось

Коли у хаті діти голосили,

Живіт втягнувши від голодних мук,

Це не чужі, укрАїнські буксири

Шматок останній виривали з рук!

Немає усвідомлення в народу,

Що пливемо в одному кораблі,

Що землі наші – це винагорода,

А ми тепер цураємось землі)

Іти на дно епохи будем разом

На порятунок годі і чекать

Самі зламали всі дороговкази

В пустелі смутку прийдеться блукать

Нічого нам хорошого не світить

Поки не усвідомимо слова,

Що ми усі ОДНОЇ НЕНЬКИ ДІТИ,

Що ненька наша ЛЕДВЕ ВЖЕ ЖИВА!!!

Нам єдності і злагоди бракує...

Ідуть роки, віки, минає час –

Хмельницький з того світу стогін чує,

В гробу перевертається Тарас...

ЛИПОВІЙ ДОЛИНІ - 393 РОКИ

                                   Історії сиве й далеке відлуння

                                        Приходить у нашу хатину здаля.

                                                Від річки Хоролу до древньої Груні -

                                             Це прадідів наших священна земля.

                                                                                   Федір Чирва

Життя посилає окремим людям таку долю, яка з перших же кроків свідомого буття ставить їх в сприятливі умови для розвитку свого обдарування. До таких людей належить автор книги "На берегах шести річок" Олександр Климов, якого наприкінці 50-х років минулого століття хвиля життя  принесла за направленням  на Сумщину. Один з розділів книги присвячений рокам роботи в Липовій Долині. Пропонуємо користувачам соціальних мереж уривки з книги О.Климова "На берегах шести річок".

... Визначною і пам'ятною подією в Липовій Долині було відкриття Меморіалу пам'яті земляків і тих, хто загинув, звільняючи від окупантів  селище у роки Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 років. Його відкриттю передувала велика робота. Було заздалегідь замовлено проект виготовлення пам'ятника. Вирішили спорудити Меморіальний комплекс на центральній площі, там, де була братська могила воїнів, загиблих при захисті і звільненні Липової Долини від фашистів.

Площа, як така, була не визначена, не  облаштована. Було все в плані. На початку 1973 року замовили виготовлення плану-проекту. Погодили, проектно-кошторисну документацію, інші необхідні питання. Виготовляв скульптор у майстернях Ленінграда. Привозили їх з Ленінграда потягом у Ромни в спеціальних упаковках.

Монтували на місці. Скульптор і архітектор передбачали поставити  фігури безпосередньо на тротуарні плити. На мій погляд, таке розміщення фігур було непродуманим. Тим більше, що сам комплекс був набагато нижче дороги. Мене підтримав архітектор Лісненко М.І. і ми домоглися, щоб пам'ятник підняти. Автори проекту погодилися. На стелі викарбували сотні імен земляків, що загинули і боях за Батьківщину.  Великий вклад у будівництво внесла міжколгоспна будівельна організація, яку очолював Олексій Федорович Наумко. Брали участь й інші організації, зокрема районне відділення  "Сільгосптехніка", шляхобудівельні організації, майже всі установи селища, школа, молодь.

Відкриття Меморіалу відбулося урочисто. Воно було приурочене тридцятиріччю визволення України від фашизму. Наш район і селище були звільнені 9 вересня 1943 року.

Близько 11 години у неділю, 15 вересня 1974 року, сходилися з квітами мешканці селища. Організації сходилися колективами, колонами, з гірляндами квітів. Народу було багато, майже всі мешканці селища. Були присутні і гості. Своєю присутністю вони засвідчували велику повагу і шану до тих, хто віддав своє життя за визволення селища, воїнам-землкам, що загинули у роки війни і не повернулися на рідну землю. Іван Васильович Гольченко, голова селищної ради, відкрив мітинг і надав слово мені. У промові я сказав, що вічно в серцях поколінь зберігатиметься світла пам'ять про тих, хто віддав своє життя за честь і незалежність своєї Батьківщини, за те, щоб було світле мирне небо, за наше сьогодення. Свідком немеркнучої слави про мужність і їх героїчний подвиг буде споруджений  в селищі меморіал, який ми відкриваємо сьогодні. Я запропонував вшанувати хвилиною мовчання пам'ять загиблих воїнів-визволителів. На урочистому мітингу виступив ветеран Великої Вітчизняної війни, кавалер багатьох нагород Петро Степанович Воронцов, голова місцевого колгоспу ім. Горького. Від молоді селища виступав Віктор Олещенко, призовник, працівник РЕС, учениця четвертого класу  Липоводолинської середньої школи Люба Хрокало. Під звуки траурної мелодії опустилося біле покривало, і пам'ятник було відкрито.

Постаті трьох жінок - символ материнської любові до рідної Вітчизни, вічної скорботи і туги за загиблими, постали перед присутніми. Хвилини були незабутні. Втриматися від сліз не зміг ніхто. В моїй пам'яті ця подія залишилася навічно. І я гордий тим, що вніс немалий вклад разом з багатьма в спорудження меморіалу, як вічної пам'яті про воїнів Липової Долини.

... Відчувалась в ті часи потреба у селищі і в селах району у безалкогольних напоях, ковбасних, особливо в кондитерських виробах. Свого виробництва в районі не було. Все завозилося в основному з Ромен, Сум. Це мене турбувало, відчував незадоволення, що в інших виробляють, а ми ні. Домоглися різними способами, а це було не просто і не легко, щоб побудувати для селища і району сучасний потужний харчокомбінат, як говорили тоді, в далекому сільському районі. Побудували, потужний для того часу перспективний комплекс харчової індустрії для району. Всі доклали зусиль, щоб  освоїти і випускати продукцію, підібрали  і навчили кадри. Потужний комбінат працював. Та сьогодні там пустир. Споруди з цегли і бетону згоріли до тла без вогню і полум'я, залишилися уламки для історії, які нагадуватимуть потомкам, як вчиняли необачно їхні батьки і діди.

У райцентрі не було автозаправочної станції. Заправляли службові автомобілі всі організації, хто де зумів. В кожному селі самі керівники господарств вирішували питання заправки техніки пальним. А в райцентрі всі, кому потрібно було заправити автомобіль, бігали кругом сільгосптехніки, інших організацій. Особливо великі незручності були для тих, у кого був власний автотранспорт, якого з кожним роком збільшувалося. Пальне було дешеве. Всі розуміли, де і в кого у Липовій Долині заправлялися власники автомобілів. Умовили керівництво Роменської нафтобази побудувати у Липовій Долині автозаправочну станцію. Побудували. Працює й сьогодні, правда, зі змінами і добудовами.

... Десь у роки війни У Липовій Долині через річку Хорол був побудований дерев'яний міст. Навантаження транспорту і техніки він не витримував. Потрібно було будувати міст. Всі розуміли, що потрібно. Та коли розпочинали робити розрахунки, що і скільки чого потрібно - замовкали. Замовкали до наступної аварії на мосту, коли хтось або щось провалювалося.

В район приїхав голова облвиконкому Андрій Михайлович Науменко. Я зустрів його на кордоні з Роменським районом. Їхали, розмовляли про стан справ в у районі, і я попросив зупинитися перед мостом. Намалював словами можливу картину і перспективу, що може трапитися на мосту.

Андрій Михайлович терпляче слухав, про це йому й раніше говорили керівники району.

- Ти менше мене страхай, що ти пропонуєш? - сказав він.

- Побудувати міст, - відповів я.

- А ти знаєш, скільки таких мостів в області?

- Не знаю, напевно, багато.

- То ж то й воно, що багато і всі хочуть, щоб їм хтось побудував.

Розмова йшла біля мосту і продовжувалася в робочому кабінеті. Після довгих розмов, розрахунків Науменко погодився, що потрібно Липовій Долині допомогти.

Порадив негайно написати листа в облвиконком, обґрунтувати  прохання. Все було зроблено за декілька днів. Лист був направлений за двома підписами - першого секретаря райкому партії Буланого і голови райвиконкому Климова. Будівництво мосту було включене в план, виготовлена технічна документація.

Науменко допоміг мені зустрітися з головою  виконкому Полтавської обласної ради - заступником голови Президії Верховної Ради УРСР - Степаном Карповичем Бойком з питання будівництва моста...

... Не легко було вирішувати, щоб Полтавський трест "Мостобуд" будував у нас в Липовій Долині міст. Нагадую, Полтавський трест. Доводилося накривати "поляну". Були на ній Бойко і Науменко. Це було моє, напевно, перше випробування організації неофіційної зустрічі на такому рівні. Багато повчального отримав. Пригодилося в подальшій роботі.

Але тут вже була відчутна допомога Володимира Юхимовича Семичастного, першого заступника Голови Ради Міністрів України. Сьогодні красень міст прикрашає селище. Коли був старий міст, сполучення через річку Хорол для пішоходів було по греблі - насипу, яку називали алея.

ЛИПОВІЙ ДОЛИНІ - 393 РОКИ. ПОЧЕСНІ ГРОМАДЯНИ ЛИПОВОЇ ДОЛИНИ

     Історія кожного краю пов’язана з його людьми. Із мальовничим селищем на берегах тихоплинного Хоролу пов’язані долі багатьох людей. Кожна земля народжує таланти, кожен край може пишатися людьми, що внесли вагомий внесок в розвиток та процвітання рідної сторони.

      Звання «Почесний громадянин селища Липова Долина» присвоєно наступним особам: Федору Івановичу Чирві, Олексію Петровичу Цилюрику, Олександру Васильовичу Климову.

   ФЕДІР ІВАНОВИЧ ЧИРВА народився 12 лютого 1923 року у бідній матеріально, але багатій духовно сільській родині. Закінчив Галаївецьку початкову і Липоводолинську школу. Ще з юних років захоплювався літературним словом й українською піснею, але мрії перекреслила Велика Вітчизняна – після 9-го класу він пішов на війну. 10-й закінчив уже після  перемоги над фашизмом, у 1960-у – Сумський педагогічний інститут і став учителем. Любив цю професію, віддавав учням свої знання і часточку душі. Мав високе звання «Відмінник народної освіти».

  За покликом серця займався Федір Іванович літературною, поетичною діяльністю. Свого часу ще у 1939-1941 роках був дописувачем обласних газет «Більшовицька зброя» та «Більшовицька молодь». Вірші, новели, казки друкувалися в газетах «Червоний промінь», «Сумщина», «Цілком відверто», «Сільські вісті» і багатьох інших. А переважно – у районній газеті «Наш край», членом літературної студії при редакції якої він був. Вірші про долю простої людини, написані душею, були доступні й зрозумілі будь-кому. Творчі доробки Ф.І. Чирви друкувалися у збірках районних літстудійців «Пролісок» та «Мотиви Прихоролля». Самостійна збірка «На зраненім крилі» (2012 рік) – останнє «дітище» поета. Його вірші покладені на музику, і вони стали своєрідною візиткою Липоводолинщини.

  Мав Ф.І. Чирва фронтові нагороди – орден «Великої Вітчизняної війни», «За мужність», медаль «За відвагу», освітянські відзнаки, медаль «Ветеран праці». І ще одну, без сумніву, дуже високу – визнання земляків, за те, що вчив любити і поважати рідний край, народ, який мешкає в ньому, цінувати батьків.

  Помер 28 листопада 2013 року.

  Рішенням Липоводолинської селищної ради від 18.12.2008 р. Федору Івановичу Чирві присвоєно звання «Почесний громадянин селища Липова Долина».

      ОЛЕКСІЙ ПЕТРОВИЧ ЦИЛЮРИК народився  17 березня 1929 року в селі Малий Вистороп Лебединського району. У два роки померла мама, і його виховували батько та мачуха. В 1943 році загинув на фронті батько, і мачуха віддала його в патронат, де і виховувався до 15 років. Навчався у ФЗО, відслужив три роки у Радянській Армії в Іркутську. Закінчив Маловисторопський технікум, після закінчення якого працював головним агрономом у Чернігівській області.

  В 1960 році переїхав на Сумщину в Липоводолинський район у село Калінінське, де працював керуючим відділком, а потім – головою робітничого комітету. В 1965 році обраний головою райкому профспілки працівників сільського господарства. На той час заочно закінчив Харківський сільськогосподарський інститут ім.. В.В. Докучаєва.

  В 1971 році обраний заступником голови райвиконкому. На цій посаді пропрацював 18 років, внісши вагомий вклад в економічний і соціальний розвиток району, його розбудову. Будучи відповідальним за будівництво, з його ініціативи і за безпосередньої участі проектувалися і будувалися такі об’єкти, як міст через річку Хорол, школа, дитсадок «Веселка», поліклінічне відділення ЦРЛ, хлібохарчокомбінат і багато інших об’єктів в селищі та районі. Після виходу на пенсію 5 років був головою інспекції з охорони природи, потім обраний відповідальним секретарем районної організації товариства по охороні навколишнього середовища, де і пропрацював до останнього дня життя, маючи трудового стажу 67 років. За сумлінну працю нагороджений орденом і шістьма медалями.

     28 липня 2011 року перестало битися серце Цилюрика Олексія Петровича.

   Рішенням Липоводолинської селищної ради від 31.03. 2009 року О.П.Цилюрику присвоєно звання «Почесний громадянин селища Липова Долина».

       ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ КЛИМОВ народився 15 жовтня 1934 року в селі Надросівка Володарського району Київської області. Після закінчення середньої школи вступив до Білоцерківського сільськогосподарського інституту. В 1958 році, після закінчення інституту розпочав трудову діяльність на посаді головного агронома, а згодом і голови колгоспу «Великий жовтень» Липоводолинського району. За 22 роки перебування в Липоводолинському районі перебував на посадах начальника районного виробничого управління сільського господарства, голови виконкому Липоводолинської районної ради, першого секретаря райкому партії.

  За період роботи на посадах голови виконкому Липоводолинської районної ради та першого секретаря райкому партії (1968 -1980рр.) він зробив дуже багато для розвитку селища, а саме в центрі Липової Долини було побудовано середню школу, районний вузол зв’язку, приміщення дитячого садка, суду, універмагу і готелю, автовокзал, меморіальний комплекс та інші споруди.

  З 1980 по 1990 роки працював першим секретарем Роменського міському компартії, а з 1990 по 1998 роки – начальником управління соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації. Після виходу на пенсію працював на керівних посадах в комерційних структурах. Загальний стаж роботи – 52 роки.

   Обирався депутатом обласної, районної та міської рад. Підполковник у відставці.

   Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, двома орденами «Знак пошани», грамотою Президії Верховної Ради України та багатьма медалями.

   Рішенням Липоводолинської селищної ради від 29.01.2013 року О.В.Климову присвоєно звання “Почесний громадянин селища Липова Долина».

ПОДАРУНОК ЗА МАЛЮНОК

Маленькі жителі вулиці Зеленої підтримали вуличну акцію "ПОДАРУНОК ЗА МАЛЮНОК", оголошену дитячою бібліотекою-філією публічної бібліотеки ім. Л.Новиченка до Міжнародного дня захисту дітей. Учасники акції Ліза та Іра Синько, Настя і Ваня Галушко розмалювали вулицю всіма кольорами веселки, за що й отримали солодкі призи. Висловлюємо окрему вдячність Надії Синько за організацію дітей.